Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Зарічненському районі на ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року у справі №18/121 за позовом ДП "Верес" ВАТ "Стир" до ДПІ у Зарічненському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ДП "Верес" ВАТ "Стир" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ДПІ у Зарічненському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Рівненської області від 23.06.06, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 у справі № 18/121, позов ДП "Верес" задоволено частково. Податкове повідомлення - рішення№ 0000072351/2 від 17.05.06 та рішення № 0000062351/2 від 17.05.06 визнано нечинними з моменту прийняття. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 та постанову господарського суду Рівненської області від 23.06.2006 у справі №18/121 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ДП "Верес" ВАТ "Стир" за період з 01.01.03 по 31.12.05 (акт перевірки від 17.02.06 № 23/30563158) із врахуванням результатів адміністративного оскарження прийняті податкові повідомлення-рішення №0000072351/2 від 17.05.06, № 0000022351/2 від 17.95.06 та рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій № 0000062351/2 від 17.05.06 за порушення готівкового обігу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

З акту перевірки вбачається, що податкове повідомлення-рішення №0000072351/2 від 17.05.06, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 954,71грн. основного платежу та 477,36грн. штрафних санкцій, прийняте у зв'язку з порушенням п.п. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме в акті зазначено, що з 01.01.04 позивач перейшов на єдиний податок за ставкою оподаткування 10%. При переході на нову систему оподаткування не було проведено коригування податкового кредиту в продукції по ДП за грудень 2003 року, яка знаходиться в залишку на момент переходу. Перевіркою встановлено, що на 01.01.04 рахувалися товарні залишки на суму 609,86 грн., придбані з нарахуванням ПДВ яке складає 121,97 грн.

Слід звернути увагу на те, що як вірно встановлено судами, на час переходу позивача на сплату єдиного податку за ставкою 10 % ( з 01 січня 2004 року Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не містив норм, які регламентували б проведення будь-яких перерахунків чи коригувань при анулюванні свідоцтва платника ПДВ. Підпункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачає, що у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податково кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні чи придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуванні операціях звітного періоду.

Зазначена норма закону стосується невіднесення до податкового кредиту сум податку і додану вартість у платника ПДВ у разі здійснення операцій, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону України "Про податок на додану вартість" та які звільнені від оподаткувань згідно з статтею 5 цього Закону, але вона не регулює сплату податку на додану вартість чи його перерахунок при переході на спрощену систему оподаткування. Тому в даному випадку, судами вірно зазначено, що відповідач допускає підміну понять "невключення до податкового кредиту" та "коригування податкового кредиту".

Щодо нарахування податкових зобов'язань по ПДВ за оренду цеху переробки деревини згідно договору № 86 від 14.10.02 із змінами внесеними 29.09.03, то слід зазначити наступне:

Згідно пункту 5.1 умов договору оренди № 161 від 29 вересня 2003 року орендна плата встановлена в сумі 1500 грн. з жовтня місяця по грудень 2003 року щомісячно. Таким чином податок на додану вартість становить 250 грн.. щомісяця. Разом з тим, позивач повинен сплати за листопад і грудень 2003 року ПДВ в сумі 2183,43 грн. Платіжним дорученням № 109 в 24.12.2003 року сплачено 1715,00 грн., платіжним дорученням № 3 від 15.01.2004 року сплачені 540,00 грн., крім того, платіжним дорученням № 4 від 30.01.2004 року сплачено додатково 150 грн. ПДВ за грудень 2003 року. Разом сплачена сума ПДВ становить 2405,00 грн. при зобов'язанні до сплати 2183,43грн. Таким чином, переплата становить 221,57грн. за листопад - грудень 2003 року.

Відповідно до статті 3 п.3.1.1 Закону України "Про ПДВ" об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкту фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт та послуг) вважається дата, яка припадає на податкові періоди, протягом якого відбувається будь-яка подія, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дати - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Також перевіркою правильності нарахування єдиного податку та ведення "Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва-юридичної особи яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку і звітності" на підставі первинних документів по обліку виручки по касових операціях та операціях по банківських рахунках встановлено, що в порушення ст.ст. 1, 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998 поданий в Зарічненське відділення Дубровицької МДПІ розрахунок для нарахування 10% єдиного податку за II кв.2005 не в повній мірі включались суми виручки від реалізації продукції, що поступила в касу та на розрахунковий рахунок, що призвело до заниження суми єдиного податку за II квартал 2005 року в розмірі 262,86 грн, (фактична виручка складає -12888,60 грн., 10% ставка єдиного податку повинна складати -1288,86 грн., а в поданому розрахунку єдиного податку за цей період зазначено виручку в розмірі 10260,00 грн. та 10% ставку єдиного податку в сумі 1026,00 грн.) В порушення податкового обліку в розрахунок єдиного податку за II квартал 2005 року не включено слідуючи суми виручки: виручка по касі в сумі 187,44 грн., яка надійшла по ПКО № 16 від 05.04.2005 року від ОСОБА_1 за облицювальну дощечку; виручка, яка надійшла на розрахунковий рахунок 04.04.2005 року в сумі 2441,12 грн. від районного відділу освіти за перевезення школярів, що в цілому призвело до заниження єдиного податку в сумі 262,86 грн. /2628,56 10%) .

Згідно книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку і звітності", за 2005 рік, позивачем не відображена виручка по касі в сумі 187,44 грн. за 05.04.05 та виручка, яка надійшла на розрахунковий рахунок 04.04.05 в сумі 2441,12 грн., а тому суди вірно відмовили у позові в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000022351/2 від 17.05.06, яким донараховано єдиний податок в сумі 262,86грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Рівненською обласною філією АППБ "Аваль" ліміт залишку грошових коштів в касі підприємства згідно заявки розрахунку від 25.01.2001 року визначено в сумі 200,00 грн.

В порушення п.2.9 глави 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою НБУ від 19.02.2001 року № 72 (z0237-01) та п.5.9 глави 5 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (z0040-05) , понадлімітні залишки готівки в касі ДП "Верес" за 2003-2005 р.р. складають -267,76 грн., а саме: залишок грошових коштів в касі ДП "Верес" на кінець дня 09.07.2003 року складав 333,88 грн., при встановленому ліміті -200,00 грн. Переліміт складає 133,88 грн. за 09.07.2003 року та 10.07.2003 року.

В порушення п.2.13 глави 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою НБУ від 19.02.2001 року № 72 (z0237-01) встановлено -7 випадків витрачання готівкових коштів, отриманих з банку не за цільовим призначенням на загальну суму -1690,00 грн. Дані факти порушень, позивачем належним чином, не спростовано.

Згідно із ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно - господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового та майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. В даному випадку це Указу Президента України "Строки застосування адміністративно-господарських санкцій визначені статтею 2 50 Господарського кодексу України (436-15) .

Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції, можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення Порушення, але не пізніше як через рік з дня вчинення порушення таким суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем при прийнятті, оскаржуваного рішення №00000 623 51/2 від 17.05.06 де строки застосування фінансових санкцій не враховані, зокрема за періоди 09.07.03; 10.07.03 та період 30.09.03-28.11.03 р.; 27.02.04; 21.05.04; 29.07.04; 01.11.04 та 15.12.04., оскільки порушення за ці періоди виявлені 17.02.06, а рішення прийнято (первісне 02.03.06), яке є предмет оскарження - 17.05.06, тобто з порушенням строків застосування.

Згідно з частиною третьою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки оскаржувані судові рішення постановлено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ДПІ у Зарічненському районі на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року у справі №18/121 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ДПІ у Зарічненському районі відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року у справі №18/121 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.