Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого-судді - Бутенка В.I.,

суддів: Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

Сороки М.О.,

Мироненка О.В.,

при секретарі Мацюк Т.С.,

за участю представника Фонду державного майна України Уланова I.В. та представника третьої особи Бондарева В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до Фонду державного майна України про визнання частини наказу № 838 від 28.04.1998р. незаконним, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2006 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним і відмінити п.5 додатку до наказу Фонду державного майна України № 838 від 28.04.1998р. "Про перелік об'єктів незавершеного будівництва, що підлягають приватизації" в частині включення до цього переліку об'єкту - гаражу-профілакторію на 50 автомобілів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 25 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 червня 2006 року, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі представник позивачів ОСОБА_1 просить скасувати вказані судові рішення як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України (2747-15) , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судами при розгляді даної справи було повно і всебічно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку та у відповідності із вимогами матеріального і процесуального права вирішено цей спір.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , об'єктами малої приватизації є:

цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А;

окреме індивідуально визначене майно;

об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Згідно із статті 7 згаданого Закону, Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають:

продажу на аукціоні, за конкурсом, у тому числі з виключним застосуванням приватизаційних паперів і грошових коштів;

викупу.

Орган приватизації зобов'язаний повідомити адміністрацію підприємства про включення даного підприємства або його структурного підрозділу до одного із зазначених переліків у місячний строк з дня прийняття відповідного рішення.

Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.

Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації.

Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:

особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом;

є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;

не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Так, з матеріалів справи видно, що рішенням Арбітражного суду Донецької області від 22 жовтня 1996 року за ТОВ "Стайн" визнано право власності на ковальський цех та 50% профілакторію, прилеглого до ковальського цеху. На підставі вказаного рішення основні засоби об'єкта "гараж" - ковальський цех та частина профілакторію були передані згідно акту від 11.12.1996 р. від ВАТ "Скіф" до ТОВ "Стайн".

Рішенням загальних зборів ТОВ "Стайн" від 14.05.2002 року передано засновникам товариства ОСОБА_2 таОСОБА_3 50% автопрофілакторія, прилеглого до ковальського цеху, ковальський цех та 50% огороджень та внутрішньооб'єктних комунікацій належить.

В той же час, в 1998 році на підставі інформації наданої ВАТ "Скіф" Фонду державного майна України об'єкт незавершеного будівництва, що не увійшов до статутного фонду - гараж-стоянка на 50 автомобілів, розташований за адресою: АДРЕСА_1, був включений в перелік об'єктів незавершеного будівництва, що підлягають приватизації шляхом їх продажу на аукціоні або за конкурсом наказом Фонду державного майна України № 838 від 28.04.1998р. "Про перелік об'єктів незавершеного будівництва, що підлягають приватизації".

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що у позивачів відсутні правовстановлюючі документи на спірне майно.

Так, згідно з вимогами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5 (z0157-02) , державна реєстрація прав власності на нерухоме майно проводиться бюро технічної інвентаризації на підставі документів, що визначені цим положенням.

Вказане положення діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, підприємствами, незалежно від форм власності. Право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб підлягає обов'язковій реєстрації.

Пунктом 2.1. Тимчасового положення передбачено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТI разом із заявою подаються правовстановлюючі документи, їх копії (нотаріально посвідчені), а також інші документи, що визначені цим положенням.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивачі на підтвердження свого права власності на спірне майно посилаються лише на рішення загальних зборів ТОВ "Стайн" від 14.05.2002 року та акт прийому-передачі від 15.05.2002 року, однак ними не надано будь-яких правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

З урахуванням наведеного судами попередніх інстанцій зроблено обгрунтований висновок про безпідставність позовних вимог та відмовлено у їх задоволенні.

Доводи касаційної скарги зроблених судом висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийняті законні і обгрунтовані рішення, а тому підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, залишити без задоволення, а постанову Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 25 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 червня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.