ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
19 червня 2008 року м. Київ
|
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
головуючого-судді - Бутенка В.I.,
суддів: Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
Мироненка О.В.,
при секретарі Мацюк Т.С.,
за участю представника Генеральної прокуратури України Чубенка В.В. та представника Кіровоградської міської ради Федоренка Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Кіровоградської міської ради про скасування рішення, -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив скасувати рішення Кіровоградської міської ради № 180 від 12 грудня 2006 року "Про розгляд протесту прокурора м. Кіровограда від 28.11.2006р. № 4813-вих на рішення Кіровоградської міської ради від 26.09.2006р. № 112 "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин".
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2007 року позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2007 року відмовлено в задоволенні заяв Кіровоградської міської ради та заступника прокурора Кіровоградської області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2007 року.
В касаційній скарзі заступник прокурора Кіровоградської області просить скасувати ухвалу апеляційного суду як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи заступнику прокурора Кіровоградської області у поновленні процесуального строку, суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що рішенням місцевого суду не було вирішено питання про права, свободи, інтереси та обов'язки прокурора Кіровоградської області.
Відповідно до ст.ст. 36-1, 37 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12)
, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Формами представництва є:
звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;
участь у розгляді судами справ;
внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Право внесення апеляційного, касаційного і окремого подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні і окремі подання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь.
За змістом ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Крім того, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилась та обставина, що оскаржене позивачем рішення міської ради було прийнято за наслідками розгляду протесту прокурора м. Кіровограда від 28.11.2006 року, що був поданий в порядку, встановленому законодавством України.
Відповідно до ст.ст. 20, 21 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12)
, при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію.
При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень.
Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.
У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що рішенням місцевого суду не було вирішено питання про права, свободи, інтереси та обов'язки прокурора Кіровоградської області, фактично заперечує можливість його вступу до участі у даній справі шляхом подання апеляційної скарги і являється, на думку апеляційного суду, підставою для відмови у поновленні процесуального строку.
Згідно зі статтею 13 КАС України (2747-15)
особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали в ній участі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 8 КАС України (2747-15)
суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Таким чином, зважаючи на наведені обставини справи, а також на те, що право вступити до участі у справі шляхом подання апеляційних чи касаційних скарг надано органам прокуратури чинним законодавством, у апеляційного суду не було достатніх підстав визнавати причини пропуску строку неповажними і залишати апеляційну скаргу без розгляду.
З огляду на наведене, оскаржене судове рішення відповідно до вимог ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2007 року скасувати в частині відмови заступнику прокурора Кіровоградської області у поновленні процесуального строку.
Справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги заступника прокурора Кіровоградської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15)
рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.