Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Степашки О.І., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційні скарги ДПІ у Святошинському районі м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2005 року та постанову Київської апеляційного господарського суду від 13.04.2005 року по справі № 32/606 за позовом ТОВ "ЕколАН" до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07 лютого 2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2005 року, позовні вимоги ТОВ "ЕколАН" до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 12 травня 2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 07 листопада 2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.10.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Святошинському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на наступне.

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судами було встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0004632340/0 від 19.10.2004 року, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за квітень 2004 року у розмірі 348853,12 грн. стали результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питання відшкодування ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕколАН" за період з 01.04.2004 року по 01.05.2004 року, які були відображенні в акті №943-23/50 від 19.02.2004 року.

Зокрема, в зазначеному акті вказується про порушення позивачем п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок включення до податкового кредиту сум податку, сплачених у складі вартості витрат по завершенню будівництва частини лабораторно-технологічного корпусу експериментального виробництва за договором від 15.01.2003 № 15-01/03, укладеним з Інститутом сорбції та проблем ендоекології НАН України.

При цьому, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, за 15.01.2003 року між ТОВ "ЕколАН" та Інститутом сорбції та проблем ендоекології НАН України було укладено договір № 15-01/03, згідно з яким позивач з метою досягнення статутних завдань, зокрема, виробництва лікар ських засобів (сорбентів медичного призначення) прийняв участь у добудові об’єкту незавершеного будівництва (частини лабораторно-технологічного корпусу експериментального виробництва), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Генерала Наумова, 13.

Пунктом 3.2 додаткової угоди від 10.07.2003 року на позивача покладений обов’язок фінансування будівництва вказаного об’єкта, зокрема, сплати витрат на перепроектування технологічних площ, оплати робіт підрядних організацій по завершенню будівництва та введення його в експлуатацію, а також інших витрат, пов’язаних із завершенням будівництва.

Згідно із п. 3.4 додаткової угоди до договору № 15-01/03 від 15.01.2003 року, після завершення будівництва корпусу Інститут сорбції та проблем ендоеколоіії НАМ України передає у власність позивачу 78 % об’єкта завершеного будівництва.

Згідно з п. 3.6 додаткової угоди від 22.07.2003 року, право власності на збудовані приміщення належать сторонам договору пропорційно обсягам їх пайової участі.

На виконання умов договору № 15-01/03 від 15.01.2003 року позивачем було укладено ряд договорів із підрядниками та постачальниками.

Суми ПДВ сплачені у складі вартості робіт та товарів, отриманих від підрядників протягом 2003 року, були включені до складу податкового кредиту за квітень.

Згідно преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , цей Закон є спеціальним законом з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону в редакції на момент спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

В підпункті 1.11 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що основні фонди, що підлягають амортизації, розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачається, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; придбання; капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом.

Згідно із визначенням, наведеним в п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 зазначеного Закону, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Доказом такого призначення основних фондів при їх придбанні чи спорудженні є наявність у платника податку потреби та можливості для їх виробничого використання.

Як зазначено в самому договорі № 15-01/03 від 15.01.2003 року, об’єкт незавершеного будівництва (частина лабораторно-технологічного корпусу експериментального виробництва) підлягає добудові з метою досягнення статутних завдань ТОВ "Еколан"(в статутному фонді якого є частка Інституту сорбції і проблем ендоекології), а саме: виробництво лікарських засобів (сорбентів медичного призначення).

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про правомірність включення позивачем до податкового кредиту за квітень 2004 року податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв’язку зі спорудженням основних фондів, безвідносно до строку введення їх в експлуатацію, та про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення № 0004632340/0 від 19.10.2004 року, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за квітень 2004 року у розмірі 348853,12 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2005 року та постанову Київської апеляційного господарського суду від 13.04.2005 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.