Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Рибченка А.О., Костенка М.І., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2005р.

у справі № А-03/433-04 господарського суду Харківської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Фінесс"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнання недійсним повідомлення-рішення

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.02.2005 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 р., позов задоволено: визнано недійсним повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 13.09.2004 р. № 1472/14092514/0001652330/0 про визначення ТОВ фірмі "Фінесс" зобов’язання за платежем з фінансових / штрафних / санкцій в сумі 6208,75 грн., накладених на підставі пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ; стягнуто з ДПІ у Московському районі м. Харкова на користь позивача судові витрати в загальній сумі 203,00 грн.

Судові рішення вмотивовані висновком суду про відсутність з боку позивача порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" при відпуску на загальну суму 1241,75 грн. 15 л бензину А-80 за відомістю, 50 л дизельного палива, 130 л бензину А-80, 70 л бензину А-92, 215 л бензину А-95 за талонами без проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, оскільки такі операції в момент відпуску пального не відбувалися з огляду на факт оплати пального в безготівковій формі, який передував відпуску пального.

В касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи скаргу безпідставною.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено перевірку АЗС, розташованої на вул. Шевченка,327-А, що є господарською одиницею позивача, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено акт від 21.08.2004 р. № 44/26/0-21, яким встановлено факт реалізації позивачем нафтопродуктів по талонам та по відомості без проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій та видачі касового чеку, що є порушенням пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова відповідно до пункту 1 статті 3 вказаного Закону було прийнято повідомлення - рішення від 13.09.2004 р. № 1472/14092514/0001652330/0 про визначення позивачу зобов'язання за платежем "Фінансові / штрафні / санкції / платіж / 23030100" на суму 6208,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відпуск нафтопродуктів через АЗС за талонами та відомістю не є розрахунковою операцією в розумінні статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та не потребує застосування реєстратора розрахункових операцій, оскільки відпуск нафтопродуктів здійснювався після попередньої оплати нафтопродуктів за договорами купівлі – продажу.

З висновком суду про відсутність законних підстав для застосування до позивача фінансових / штрафних / санкцій в зазначеній сумі не можна погодитися з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та / або в безготівковій формі / із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо / при продажу товарів / надані послуг / у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки / надання послуги / через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції

Закон не містить обмеженого переліку операцій, на які поширюються його вимоги, та в той же час звільняє від обов’язку проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій лише певне коло суб’єктів підприємницької діяльності (стаття 9 Закону).

На території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника / частина 1 статті 12 цього Закону /.

Згідно частини 1 статті 13 названого Закону вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених відповідно до частини 1 статті 13 цього Закону постановою КМ України від 18.02.2002 р. № 199 (199-2002-п) , уповноважено Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом встановлювати додаткові, порівняно із встановленими зазначеною постановою, вимоги щодо реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для конкретних сфер застосування.

Пунктом 2 Положення про Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом, затвердженого постановою КМ України від 24.01.1997 р. № 81 (81-97-п) , чинною до скасування постановою КМ України від 21.12.2005 р. № 1231 (1231-2005-п) , зазначена Державна комісія визначена постійно діючим органом при Кабінеті Міністрів України.

Протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 р. № 13 (vg013229-02) затверджені "Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій". Пунктом 15 цих Технічних вимог встановлено, що в режимі реєстрації відпускання пального ЕККА повинен забезпечувати у єдиному нерозривному технологічному процесі : управління відпусканням пального; реєстрацію об’єму / в літрах / та вартості / у гривнях / відпущеного пального кожного найменування окремо за готівкою та кожною безготівковою формами оплати; відображення на індикаторі оператора стану кожного роздавального крана паливно-роздавальної колонки, а також для кожної замовленої дози – поточної інформації про об’єм відпущеного пального / у літрах / через цей роздавальний кран; дебетування платіжних карток; друкування платіжних чеків установленої форми, які додатково містять номери паливно-роздавальних колонок, через які здійснювалося відпускання пального, об’єм / у літрах / і вартість / у гривнях / фактично відпущеного пального. При попередній оплаті / оплата пального, яка проводиться перед початком його відпускання / друкування чека повинно здійснюватися до початку відпускання пального, при оплаті за фактично відпущене пальне – після закінчення його відпускання / встановлення роздавального крана в паливно-роздавальну колонку / / пункт 16 Технічних вимог /.

Пунктом 7 додатку до постанови Кабінету Міністрів України "Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" від 07.02.2001 р. № 121 (121-2001-п) , прийнятої відповідно до Закону від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ (1776-14) , граничний термін переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій при здійсненні роздрібної торгівлі нафтопродуктами (крім роздрібної торгівлі через контейнерні автозаправні станції) встановлений як 1 січня 2004 року.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) операції по відпуску пального на АЗС, в тому числі попередньо оплаченого, повинні проводитися через реєстратор розрахункових операції, який відповідає спеціально встановленим вимогам щодо конструкції, забезпечує реєстрацію відпускання пального та виключає можливість останньої без фіксації фіскальним блоком інформації про об’єм відпущеного пального та його вартості, з роздрукуванням чеку, що підтверджує факт відпуску пального та розрахунку за нього.

Невикористання господарюючим суб’єктом реєстратора розрахункових операцій відповідно до встановлених уповноваженим органом вимог та внесених до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, наслідком чого є відпускання пального без реєстрації розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій свідчить про порушення таким суб’єктом вимог пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

З огляду на це позивачу обґрунтовано визначено суму фінансових санкцій згідно спірного повідомлення-рішення, а враховуючи зміст статей 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", пунктів 1.2, 1.3, 1.9 статті 1, підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - як суму зобов’язання, не пов’язаного з порушеннями вимог податкового законодавства.

Враховуючи неправильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність законних підстав для задоволення позову, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова задовольнити, скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2005р., рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2005р., в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає зако нної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.