Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Рибченка А.О., Костенка М.І., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.

касаційну скаргу Євпаторійської об‘єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2005р.

у справі № 2-16/1398-2005 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом спільного американо-російсько-українського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтавр"

до Євпаторійської об‘єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про зобов‘язання внести зміни до особового рахунку платника податку

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.01.-18.02.2005р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2005р., позов задоволено: зобов’язано Євпаторійську ОДПІ внести зміни до особового рахунку спільного американо-російсько-українського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтавр" /СП ТОВ "Інтавр"/ за платежем з акцизного збору шляхом списання пені в сумі 45071,93 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив зі встановленого судовими рішеннями у справах № 2-15/2794-2003 та № 2-16/3321.1-2004 за позовами СП ТОВ "Інтавр" до Євпаторійської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень факту відсутності у позивача податкового боргу за червень, вересень, грудень 2001 року, березень і червень 2002 року, з наявністю якого пунктом 1.4 статті 1, підпунктом 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" пов’язується нарахування пені, правомірність відтворення якої в особовому рахунку позивача контролюючим органом є предметом дослідження у даній справі.

В касаційній скарзі Євпаторійська ОДПІ просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що в особовому рахунку СП ТОВ "Інтавр", відкритому Євпаторійською ОДПІ для обліку акцизного збору, платником якого є позивач, обліковується пеня в сумі 45071,93 грн., яка нарахована на податковий борг, що виник, за даними особового рахунку, у зв’язку з несплатою позивачем у встановлені законом строки самостійно визначених в розрахунках акцизного збору від 12.01.2001р. № 142, від 13.04.2001р. № 2374, від 20.07.2001р. № 4871, від 22.10.2001р. № 6705, від 21.01.2002р. № 608, від 22.04.2002р. № 2684 та від 22.07.2002р. № 28545 податкових зобов’язань з акцизного збору за червень, вересень, грудень 2001 року, березень і червень 2002 року.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", сфера застосування якого згідно його преамбули поширюється на податки і збори /обов’язкові платежі/, до переліку яких стаття 14 Закону України "Про систему оподаткування" відносить і акцизний збір, пеня – це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу /без урахування пені/, що справляється з платника податків у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання.

Пеня нараховується після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу /підпункт 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 зазначеного Закону/.

Фактичною підставою для нарахування позивачу пені у вищезазначеній сумі, як вбачається з письмових пояснень відповідача та підтверджується обліковою карткою особового рахунку товариства з акцизного збору, слугував висновок контролюючого органу про наявність у СП ТОВ "Інтавр" податкового боргу з акцизного збору за червень, вересень, грудень 2001 року, березень і червень 2002 року.

Проте, як вірно встановлено судом, такий висновок Євпаторійської ОДПІ не відповідає встановленим рішеннями господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.-03.02.2003 р. та від 22.03-02.04 2004р. у справах № 2-15/2794-2003 та № 2-16/3321.1-2004 відповідно за позовами СП ТОВ "Інтавр" до Євпаторійської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, які набрали законної сили, фактам дотримання позивачем законодавчо встановлених строків сплати акцизного збору за червень, вересень, грудень 2001 року, березень і червень 2002 року, а відтак відсутності податкового боргу з зазначеного платежу за цей період.

Такі факти в силу частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, за правилами якого здійснено судовий розгляд справи, мають преюдиціальне значення при вирішенні питання щодо правомірності нарахування позивачу пені на суму податкового боргу за вказаний період.

Підтверджена письмовими доказами відсутність у позивача податкового боргу за платежем з акцизного збору за червень, вересень, грудень 2001 року, березень і червень 2002 року дає підстави суду задовольнити вимогу позивача про виключення пені в сумі 45071,93 грн., нарахованої, як встановлено, на неіснуючий податковий борг, з особового рахунку товариства.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Євпаторійської об‘єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2005р.– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.