Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Сіроша М.В.

суддів: Васильченко Н.В.

Гончар Л.Я.

Харченка В.В.

Шкляр Л.Т.

при секретарі: Мерзлому Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову господарського суду Одеської області від 31 серпня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року у справі за позовом обслуговуючого кооперативу "Малиновський" до Одеської міської ради, третя особа – Комунальне підприємство "Малиновський ринок", про визнання недійсним рішення,-

У липні 2006 року обслуговуючий кооператив "Малиновський" звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, третя особа – Комунальне підприємство "Малиновський ринок" про визнання недійсним рішення.

Постановою господарського суду Одеської області від 31 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року позовні вимоги обслуговуючого кооперативу "Малиновський" задоволено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Одеська міська рада в касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги обслуговуючого кооперативу "Малиновський" суди виходили з того, що на день прийняття оскаржуваного рішення була наявна заборона надавати будь-яким особам у користування або власність земельну ділянку площею 4,2488 га, розташовану по вул. Малиновського, 40, згідно ухвали господарського суду Одеської області від 28 квітня 2006 року у адміністративній справі № 16/134-06-3627А.

Відповідно до ст.ст. 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України земельні ділянки із земель державної та комунальної власності надаються в користування за рішенням відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, яке, зокрема, є підставою для видачі держаного акта на право постійного користування землею.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни і юридичні особи набувають право власності і право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, що визначені цим Кодексом. Дана норма має загальний характер по відношенню до спеціальних норм, які встановлюють порядок надання землі в користування юридичним особам (ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України) і момент виникнення права власності і права користування землею (ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України).

З наведеного вбачається, що під наданням земельної ділянки в користування або у власність законодавець розуміє як прийняття органом відповідного рішення про надання землі у власність або в користування, так і подальше оформлення документу, який згідно ст. 126 Земельного кодексу України посвідчує право на землю, при цьому вирішальне значення має саме рішення про надання землі в користування, а державний акт видається державним органом як наслідок прийняття такого рішення.

Пунктом 3-м рішення Одеської міської ради від 27 червня 2006 року № 276 затверджений договір оренди земельної ділянки між міськрадою та КП "Малиновський ринок". Пунктом 4-м встановлена орендна плата.

КП "Малиновський ринок" зобов'язаний міською радою замовити в Одеському міському управлінні земельних ресурсів оформлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками до п.п.2,3 цього рішення, а також надати відповідно до чинного законодавства документи на державну реєстрацію, що посвідчують право постійного користування та право оренди земельними ділянками, у термін не більше 3-місяців (п.6.4). Тобто зроблено все для передачі у користування 3-й особі спірної земельної ділянки.

Таким чином господарський суд, забороняючи Одеській міськраді надавати спірну земельну ділянку в користування іншим особам, мав на увазі заборону як приймати рішення про надання земельної ділянки, так і видавати державний акт на право користування, що витікає зі змісту ухвали від 28.04.06 року. Адже прийняття органом, уповноваженим розпоряджатись землею, рішення про надання земельної ділянки в постійне користування певній особі, і видача цій особі державного акта на право постійного користування - є невід'ємними одна від одної складовими частинами процесу надання землі в користування.

Помилковим є застосування до спірних правовідносин положень Закону "Про бухгалтерський облік (996-14) ...", стосовно господарських операцій, - адже в ухвалі від 28.04.2006 року не йде мова про заборону певної господарської операції. Вказаний закон має інший предмет регулювання, а розуміння поняття "надання земельної ділянки", як суто господарську операцію, означає звуження правового змісту цього поняття.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди вірно встановили фактичні обставини справи, ретельно дослідили наявні докази, дали їм належну оцінку та прийняли законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і не можуть бути скасовані чи змінені з підстав, що наведені в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 31 серпня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.