Головуючий у 1 інстанції - суддя Калитка О. М.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яманко В. Г.

на постанову Лисичанського міського суду Луганської області

Позивач звернувся 24 грудня 2008 року до Лисичанського міського суду Луганської області з позовною заявою (арк. справи 2-5) до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною, зобов'язання відповідача з 1 січня 2009 року виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по невиплаченій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 серпня 2006 року по 30 вересня 2008 року в сумі 9444 грн. 17 коп.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської областівід 5 лютого 2009 року (арк. справи 32-36) позовні вимоги ОСОБА_1. були задоволені частково. Суд першої інстанції визнав протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, зобов'язав здійснити відповідача перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, стягнув з відповідача на користь позивача недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 2018 грн. 02 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач надав клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача.

Позивач та третя особа на судовий розгляд не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивачка народила ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2, що підтверджено свідоцтвом про народження (арк. справи 13), перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до довідки відповідача (арк. справи 7) позивачу було сплачено за липень 2007 року - 105 грн. 93 коп., за серпень 2007 року - 108 грн. 18 коп., вересень 2007 року - 109 грн. 62 коп., жовтень 2007 року - 109 грн. 62 коп., листопад 2007 року - 112 грн. 50 коп., грудень 2007 року - 115 грн. 65 коп. Дані щодо того чи є позивач застрахованою особою в матеріалах справи відсутні.

Статтею 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Статтею 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом (2811-12) , встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, колегія суддів зазначає, що за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Кабінету Міністрів України не делеговані.

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

На виконання рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі N 1-29/2007 з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в частині виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) встановлено розмір мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 грн., з 1 квітня - 463 грн., з 1 жовтня - 470 грн.

З урахуванням викладеного з 9 липня по 31 грудня 2007 року:

- розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку відповідач повинен був нарахувати позивачу складає 2679 грн. 52 коп. (343 грн. 52 коп. (за липень 463 грн. х 23 дня/31) + 926 грн. (463 грн. х 2 міс.) + 1410 грн. (470 грн. х 3 місяці);

- розмір фактично сплаченої відповідачем позивачу допомоги складає 634 грн. 16 коп. (78 грн. 59 коп. (за липень 105 грн. 93 коп. х 23 дня /31) + 108 грн. 18 коп. + 109 грн. 62 коп. + 109 грн. 62 коп. + 112 грн. 50 коп. + 115 грн. 65 коп.).

Таким чином, сума недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає 2045 грн. 35 коп. (2679 грн. 52 коп. - 783 грн. 10 коп.), а не 2018 грн. 02 коп. як помилково було визначено судом першої інстанції.

З врахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання неправомірними дій відповідач щодо недоплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI (107-17) ) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень та ця норма не визнана неконституційною. Таким чином, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік виплачена відповідачем відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік задоволенню не підлягають, як і було вірно визначено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується відповідно до статті 20 Сімейного кодексу України. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Статтею 23 вказаного закону передбачено, що рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку.

Відповідно до пункту 57 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751 (1751-2001-п) , у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по вагітності і пологах, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням та допомоги на дітей одиноким матерям перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум. За пунктом 55 вказаного Порядку (1751-2001-п) призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.

Вказаним Порядком затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751 (1751-2001-п) не встановлений кінцевий термін звернення за виплатою допомоги особою, яка має право на отримання її у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Жодним з перелічених нормативних актів не встановлені обмеження щодо звернення за виплатою передбаченого відповідним законодавством розміру допомоги та оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо відмови в виплаті допомоги в належному розмірі.

Виходячи з наведених норм законодавства, колегія суддів вважає, що приписи частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обмеження річним строком звернення до суду, до правовідносин пов'язаних з забезпеченням державою надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не застосовуються.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 15 Закону України "Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми", колегія суддів погоджується з відмовою судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в цій частині. В межах Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 15 Закону України "Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми", є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.

Стосовно визначення судом першої інстанції в постанові про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, колегія суддів зазначає, що оскільки суд першої інстанції вирахував суму недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то висновок про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є не вірним.

Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки адміністративний позов містить декілька вимог, розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог. Судом першої інстанції питання щодо розподілу судових витрат не вирішено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено три вимоги, тому враховуючи часткове задоволення двох позовних вимог, сума судового збору, яка повинна бути стягнута на користь позивача складає 1 грн. 13 коп.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову з порушенням норм матеріального в частині невірного визначення розміру недоплаченої позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та процесуального права, що з врахуванням статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 5 лютого 2009 року по адміністративній справі № 2-а-174/09 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 5 лютого 2009 року по адміністративній справі № 2-а-174/09 - задовольнити частково.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 5 лютого 2009 року по адміністративній справі № 2-а-174/09 - змінити.

Виключити з резолютивної частини постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 5 лютого 2009 року по адміністративній справі № 2-а-174/09 абзац 3.

Вважати абзаци 4, 5, 6, 7 резолютивної частини постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 5 лютого 2009 року по адміністративній справі № 2-а-174/09 абзацами 3, 4, 5, 6.

Викласти абзац 3 резолютивної частини постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 5 лютого 2009 року по адміністративній справі № 2-а-174/09 в наступній редакції:

"Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 2045 грн. 35 коп."

Доповнити резолютивну частину постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 5 лютого 2009 року по адміністративній справі № 2-а-174/09 абзацом 6 наступного змісту:

"Стягнути з місцевого бюджету м. Лисичанська на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 13 коп.".

Вважати абзац 6 резолютивної частини постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 5 лютого 2009 року по адміністративній справі № 2-а-174/09 абзацом 7.

В іншій частині постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 5 лютого 2009 року по адміністративній справі № 2-а-174/09 залишити без змін.

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 24 квітня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.