Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Степашки О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від відповідача – Скрипченко Т.О., Черніченко І.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2005 року по справі № А-13/103-05 за позовом Державного підприємства "Харківський радіозавод "Протон" до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26 травня 2005 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 липня 2005 року, позовні вимоги ДП "Харківський радіозавод "Протон" до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000220842/0 від 21.03.2005 року.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 02 серпня 2005 року звернувся з касаційною скаргою до о Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 04 листопада 2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою вищого адміністративного суду України від 25.09.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові просить скасувати постанову апеляційного суду посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: п.п.2.2 та п.п.2.15 п.2, п.п.5.8.9 п.5.8 п.5 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 19.02.2001 р. № 72.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000220842/0 від 21.03.2005р., яким до позивача було застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення норм з регулювання обігу готівки стали результати планової виїзної документальної перевірки ДП "Харківський радіозавод "Протон" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002 р. по 01.01.2005 р., які були відображенні в акті № 23/23/22-03753622 від 25.03.2005 року.

Зокрема, зазначеним актом встановлено порушення позивачем вимог п.2.15 та п. 5.8.9 Постанови Правління НБУ України №72 від 19.02.2001р. Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме, несвоєчасне повернення робітниками підприємства готівкових коштів в касу та видача готівки з каси підзвіт окремим працівникам без повного звітування за раніш отримані ними кошти.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи вимоги позивача та визнаючи недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000220842/0 від 21.03.2005р., прийшли до висновку про правомірність заявлених позовних вимог оскільки, висновки та мотивація відповідача не підтверджена документами бухгалтерського обліку, що суперечить приписам Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами.

Відповідно до п.5.8.9 Положення №72, при проведенні перевірки контролюючим органам необхідно враховувати те, що в разі виявлення порушення видачі конкретному працівнику під звіт готівкового авансу за наявності в нього раніше одержаних підзвітних коштів, за якими в установленому порядку не був складений авансовий звіт, то незалежно від того, закінчився чи ні термін, на який ці кошти були видані, штраф за таке порушення (25% від одержаної під звіт суми) має розраховуватися, виходячи із суми попередньо одержаних і не повернених до каси підприємств підзвітних коштів, щодо яких не був складений звіт. У разі своєчасного повернення лише частини підзвітних коштів штраф розраховується щодо суми не повернених до каси підзвітних коштів.

Таким чином, для встановлення порушень обов’язковому дослідженню підлягають такі документи: які підтверджують відрядження працівника та видачу йому коштів на відрядження, дату повернення з відрядження, факти використання працівниками власних коштів в інтересах підприємства.

Оскільки в розрахунку, що знаходиться в додатку № 39 до акту перевірки не міститься повного обсягу таких даних або містяться суперечливі дані про те кому були видані кошти без повного звітування і коли це сталося, ким не поданий авансовий звіт, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки в цій частині.

Разом з тим, судами не було враховано, що застосовані до позивача фінансові санкції відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно ст.250 цього Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Порушення вимог пункту 2.15 та пункту 5.8.9 Постанови Правління НБУ України №72 від 19.02.2001р. Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні були зафіксовані за період з 01.10.2002 р. по 01.01.2005 р., а штрафні санкції за ці порушення були застосовані податковим органом 21.03.2005р.

Таким чином, фінансові санкції, з приводу правомірності яких виник спір, застосовані до позивача за період з 01.10.2002 р. по 21.03.2004р. були застосовані за межами річного терміну вчинення самого порушення.

При новому розгляді справи, судам необхідно врахувати наведене, повно, всебічно з’ясувати обставини справи та визначитись з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, ст. 227, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити частково, рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2005 року скасувати і направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.