Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Степашки О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від відповідача – Скріпченко Т.О., Черніченко І.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 року по справі № А-13/98-05 за позовом Державного підприємства "Харківський радіозавод "Протон" до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21 червня 2005 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2006 року, позовні вимоги ДП "Харківський радіозавод "Протон" до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000220811/0 від 21.03.2005 року про визначення суми податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 11426,68 грн.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 19 серпня 2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 04 листопада 2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою вищого адміністративного суду України від 19.09.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові просить скасувати судові рішення посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: ч.1 ст. 43 ГПК України, щодо обґрунтованості, повноти та об’єктивності аналізу фактичних обставин, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судами було встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000220811/0 від 21.03.2005р., яким позивачу була визначена сума податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 11426,68 грн. стали результати планової виїзної перевірки Державного підприємства "Харківський радіозавод "Протон" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавств за період з 01.10.2002р. по 01.01.2005р., які були відображенні в акті № 197/13-311-18 від 17.03.2005р.

Зокрема, актом перевірки встановлено, що позивачем за результатами фінансово-господарської діяльності за 2003-2004р.р. згідно податкових накладних включено до складу податкового кредиту звітних місяців в повному обсязі суми ПДВ по оплаті комунальних послуг та послуг зв’язку медпункту, ЖКО, баз відпочинку "Петровського" та "Хвиля" без відповідного коригування в розмірі 50%, чим порушило п.п.7.4.4 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зазначені порушення спричинили заниження податкових зобов’язань на загальну суму 11426,68 грн., в т.ч. у 2003 р на суму 4234,7 грн., у 2004р. на суму 7191,98 грн.

В обґрунтування своїх висновків податковий орган посилається на положення п.16 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , відповідно до якої у 2003 році витрати, пов’язані із забезпеченням основної діяльності об’єктів соціальної інфраструктури, визначених у підпункті 5.4.9, та пунктів медичного огляду, передбачених підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції цього Закону), включаються до складу валових витрат платника податку у розмірі 50 відсотків від суми понесених витрат.

Статтею 96 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", установлено, що положення пункту 16 розділу Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) щодо включення до складу валових витрат, витрат у розмірі 50 відсотків від суми понесених витрат, пов’язаних із забезпеченням основної діяльності об’єктів соціальної інфраструктури, визначених у підпункті 5.4.9, та пунктів медичного огляду, передбачених підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" діють до 1 січня 2005 року.

З огляду на зазначене, відповідач дійшов висновку про безпідставність віднесення підприємством до валових витрат 100%, пов’язаних з утриманням об’єктів соціальної інфраструктури та пункту медичного огляду на загальну суму 57200 гр н.

Відповідно до п.п.7.4.4. п.7.4 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", не включаються до складу податкового кредиту податки сплачені в ціні вартості товарів (робіт, послуг), які не відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації.

Згідно з положеннями, закріпленими в п.п.5.4.9 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності об’єктів соціальної інфраструктури, зокрема, закладів охорони здоров’я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам та об’єктів житлово-комунального господарства що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом.

Статтею 96 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік" встановлюється обмеження витрат у розмірі 50 відсотків від суми понесених втрат, при включені до складу валових витрат, пов’язаних із забезпеченням основної діяльності об’єктів соціальної інфраструктури.

Оскільки судами встановлено, що витрати, понесені позивачем, не пов’язані із забезпеченням основної діяльності об’єктів соціальної інфраструктури, то останні обґрунтовано прийшли до висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по оплаті комунальних послуг та послуг зв’язку медпункту, ЖКО в повному обсязі, до того ж понесення витрат на утримання і експлуатацію баз відпочинку "Петровського" та "Хвиля" відповідачем належними доказами підтверджено не було.

Згідно з статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податкові накладні, отримані позивачем від АК "Харківобленерго", ДКПКГ "Харківкомуночиствод", ХТВО "Харківкомунпромвод" ТОВ "Телекомунікаційна компанія Велтон-Телеком Харків" та ВАТ "Укртелеком" не містять даних про те, що будь-які послуги надавалися саме базам відпочинку "Петровський" та "Хвиля".

Копії платіжних доручень, якими проводилася оплата послуг зазначених контрагентів, також не містять даних про оплату послуг, наданих базами відпочинку.

З огляду на зазначене, висновки акту перевірки в цій частині обґрунтовано визнані судами безпідставними, оскільки зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин, не містять даних про досліджені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, що суперечить вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.