Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Степашка О.І.

суддів: Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24.01.2005 р. у справі №12/319н за позовом приватного підприємства "Укрспецбудмонтаж" до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

Приватним підприємством "Укрспецбудмонтаж" подано позов до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001502342/0 від 23.12.2003 року.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю строку проведення перевірки кількості днів, зазначених у вступній частині акту; тим, що у перевірці приймав участь оперуповноважений податкової поліції, який не є посадовою особою податкового органу та не мав права здійснювати під час проведення перевірки будь-яких дій; порушенням порядку вилучення документів та проведення перевірки не за місцезнаходженням позивача.

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.11.2004 року позовні вимоги було задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0001502342/0 від 23.12.2003 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за податком на додану вартість в сумі 124943 грн. та 52471,50 грн. штрафних санкцій та податкові повідомлення-рішення №0001502342/1 від 19.01.2004 р., №0001502342/2 від 29.03.2004 р. та №0001502342/3 від 17.06.2004 р., які прийняті за результатами процедури адміністративного оскарження.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 24.01.2005 року, рішення господарського суду Луганської області від 01.11.2004 року було залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2005 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області було передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Свердловську Луганської області просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновків про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , який набрав чинності 01.09.2005 року, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, позовні заяви у господарських справах, віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв’язку ; нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 10 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) касаційні скарги (подання) на рішення господарських судів, у справах, визначених пунктом 7 цього розділу, що подані до набрання чинності цим Кодексом і не розглянуті Вищим господарським судом України, передаються для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Відповідно ст.ст. 3, 17 КАС України на спір у даній справі поширюється компетенція адміністративних судів України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідно наказу №361 від 27.11.2003 року відповідачем була проведена комплексна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001 р. по 30.09.2003 р. Вказана перевірка фактично мала бути виїзною, проте була проведена в приміщенні ДПІ у м. Свердловську. За результатами перевірки було складено акт №639-23-1-31247330 від 23.12.2003 р., яким встановлено, що валові витрати позивача в сумі 27947 грн. за придбані паливно-мастильні матеріали та 96997 грн. – за оренду автотранспорту не були підтверджені відповідними документами, а тому підлягають зменшенню відповідно вимог законодавства.

На підставі вказаного акту було прийнято №0001502342/0 від 23.12.2003 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за податком на додану вартість в сумі 124943 грн. та 52471,50 грн. штрафних санкцій.

В межах процедури адміністративного оскарження ДПІ у м. Свердловську були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001502342/1 від 19.01.2004 р., №0001502342/2 від 29.03.2004 р. та №0001502342/3 від 17.06.2004 р.

Відповідно п.6 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи податкової служби мають право вилучати (із залишенням копій) у підприємств, установ та організацій документи, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, порушуючи вимоги Інструкції про порядок вилучення посадовими особами органів державно податкової служби України у підприємств, установ та організацій документи, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 01.07.1998 р. №316, документи були передані директором підприємства відповідачу шляхом підписання акту передачі документів від 02.12.2003 р. Описи вказаних документів містять лише посилання на журнали-ордери, накази, головні книги, договори, податкові накладні, звіти книги придбання-продажу, чекову та касову книги із додатками без зазначення кількості аркушів та змісту документів, які містяться в додатках. Оперуповноваженим податкової поліції Деренко Ю.А. було складено протокол огляду документів у присутності понятих, що вимогами вказаної Інструкції не передбачено.

Протокол вилучення із зазначенням змісту документів, що вилучаються та кількості аркушів було складено лише 19.02.2004 р., проте встановити тотожність документів переданих за актом та оформлених протоколом вилучення не вбачається можливим.

Судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що суттєві порушення податковим органом порядку проведення перевірки та порядку вилучення документів ставлять під сумнів викладені в акті перевірки факти та правомірність застосування до платника податків визначених законом санкцій.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином з’ясував обставини справи та дав їм відповідну правову оцінку.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності вказаних висновків судів попередніх інстанцій.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли привести до зміни чи скасування судового рішення, в справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 24.01.2005 р. у справі №12/319н без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути оскаржена до Верховного Суду України.