Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Сіроша М.В., суддів – Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Харченка В.В., Шкляр Л.Т., при секретарі – Мельник І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Терміт" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006 р. по справі № 27\3а-06 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Терміт" до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Чернігівський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання нечинним рішення –

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термін" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Державного підприємства "Чернігівський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання нечинною постанови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики за № 21-12\148 від 31.03.2005 р. про накладення штрафу на позивача в сумі 1894819,82 грн.

Постановою господарського суду Київської області від 27 червня 2006 р. позов задоволений. Постанова Державного комітету України з питань технічного регулювання та державної політики від 31 березня 2005 р. № 21-12\148 "Про накладення штрафу" на ТОВ "Терміт" в розмірі 1894819,82 грн визнана нечинною

Постанова господарського суду Київської області мотивована тим, що відповідач не надав суду достатніх доказів підставності прийнятої ним постанови, оскільки матеріали справи не свідчать беззаперечно про реалізацію позивачем продукції, стосовно якої в 2003 р. відповідачем зроблений пропис про заборону реалізації.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006 р. постанова господарського суду від 27 червня 2006 р. скасована, в позові відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення суд апеляційної інстанції послався на правомірність дій відповідача по застосуванню штрафних санкцій до позивача.

Не погоджуючись із постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006 р., ТОВ "Терміт" звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись в обґрунтування скарги на невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності їх дослідження судами і обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до її часткового задоволення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29 грудня 1976 р. "Про судове рішення" (v0011700-76) та статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено по справі, за результатами перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Терміт", яку проводив відповідач у 2003 р., був складений акт № 195 від 13.11.2003, в якому зафіксовані порушення позивачем стандартів, норм і правил при виробництві, зберіганні та реалізації продукції. На підставі вказаного акту був винесений припис про заборону, в тому числі, товариству з обмеженою відповідальністю реалізовувати плити ПСБ-С-15 1000х1000х100.

У лютому 2005 р. ДП "Чернігівстандартметрологія" здійснило перевірку дотримання позивачем вимог стандартів, норм і правил при виробництві, зберіганні та реалізації піно полістирольних плит та виконання припису, винесеного за результатами попередньої перевірки у 2003 р.

При проведенні вказаної перевірки відповідачем встановлений факт реалізації заборонених піно полістирольних плит, про що складений акт перевірки від 08.02.2005 р. № 19. На підставі вказаного акту постановою Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 31.03.2005 р. № 21-12\148 на підставі Декрету було постановлено позивачу сплатити штраф у розмірі 100% вартості реалізованої продукції в сумі 1894819,82 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не прийняв до уваги довідку ТОВ "Терміт" про факт реалізації заборонених плит, посилаючись на досліджені в суді документи первинного обліку, які надані суду позивачем.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, господарський апеляційний суд послався на вказану дові дку ТОВ "Терміт" про факт реалізації заборонений плит, не прийнявши до уваги документи первинного обліку.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення на доказах, які суперечать один одному, недостатньо дослідили обставини, які потребують спеціальних знань, і які мають значення для вірного вирішення справи та прийняття законного рішення.

Відповідно до ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Суд не скористався вказаною можливістю, що призвело до ухвалення рішення, яке не ґрунтується на повно та всебічно досліджених обставинах справи.

Отже ухвалені по справі рішення не встановили дійсний характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами і, як наслідок, суди неправильно застосували норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок судів у вказаній справі є передчасним.

Враховуючи, що касаційна інстанція відповідно до вимог ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вбачає за необхідне судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з’ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів –

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Терміт" задовольнити частково .

Постанову господарського суду Київської області від 27 червня 2006 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006 р. по справі № 27\3а-06 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.