Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.I.(доповідач),

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

Сороки М.О.,

Весельської Т.Ф.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Агрофірма"Заря" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2005 року Закрите акціонерне товариство "Агрофірма"Заря" (далі ЗАТ "Агрофірма"Заря")звернулось до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх вимог товариство вказувало на те, що Первомайським відділенням Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000201500/0 від 18.01.2005р. про нарахування штрафу у сумі 5087,15 грн., № 000211500/0 від 18.01.2005р. про нарахування штрафу у сумі 26870,13 грн. та № 0000221500/0 від 18.01.2005р. про нарахування штрафу у сумі 3828,84 грн.

Дані санкції були нараховані за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по фіксованому сільськогосподарському податку.

Позивач вважав, що такі дії податкового органу є неправомірними, оскільки штрафні санкції були нараховані на податковий борг, який визнано безнадійним, а відтак вони теж повинні бути списані.

Посилаючись на наведені обставини, ЗАТ "Агрофірма"Заря" просило визнати недійсними зазначені податкові повідомлення-рішення № 0000201500/0 від 18.01.2005р., № 000211500/0 від 18.01.2005р. та № 0000221500/0 від 18.01.2005р.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ЗАТ "Агрофірма "Заря", посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов товариства.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем було допущено порушення строків сплати фіксованого сільськогосподарського податку, а відтак дійшли висновку про правомірність нарахування ЗАТ "Агрофірма "Заря" штрафних санкцій.

Однак такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними і такими, що засновані на неповному з'ясуванні обставин справи.

Так, з матеріалів справи видно, що Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією (далі - Красноперекопська ОДПI) були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000201500/0 від 18.01.2005р. про нарахування штрафу у сумі 5087,15 грн. за затримку на 136 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по фіксованому сільськогосподарському податку, № 000211500/0 від 18.01.2005р. про нарахування штрафу у сумі 26870,13 грн. за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по фіксованому сільськогосподарському податку та № 0000221500/0 від 18.01.2005р. про нарахування штрафу у сумі 3828,84 грн. за затримку на 27 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по фіксованому сільськогосподарському податку.

Предметом даного спору є неправомірне, на думку позивача, нарахування штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, яке в установленому законом порядку визнано безнадійним податковим боргом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) , платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку.

Згідно п.п. 5, 6 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999р. № 658 (658-99-п) , платники фіксованого сільськогосподарського податку, утворені в результаті реорганізації сільськогосподарського підприємства, та новостворені суб'єкти господарювання у рік створення подають розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку за період від дня їх створення до кінця року у терміни, які передбачені законодавством для місячного базового податкового (звітного) періоду і обліковуються з дня, що настає за останнім календарним днем місяця їх створення. Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) , і подають загальний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на всю площу земельної ділянки органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації до 1 лютого поточного року. У ті ж терміни платник податку подає розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку окремо по кожній земельній ділянці органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки.

Сплата фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється протягом 30 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця.

У відповідності із п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000р. (2181-14) (далі - Закон України № 2181-III від 21.12.2000р. (2181-14) ), податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно із п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181-III від 21.12.2000р. (2181-14) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 17.1.7. п.17.1 ст. 17 Закону України № 2181-III від 21.12.2000р. (2181-14) , у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із п.п. 18.2.1 п.18.2 ст. 18 Закону України № 2181-III від 21.12.2000р. (2181-14) підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Під терміном "безнадійний" слід розуміти, зокрема, податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

У відповідності із п.3.4 "Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14 березня 2001 р. N 103 (z0016-02) , безнадійним податковим боргом є податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини, наприклад стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань.

Такий факт непереборної сили підтверджується:

- Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;

- уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

- рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха;

- висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс-мажору.

За змістом наведених норм безнадійним є податковий борг, який виник внаслідок обставин непереборної сили, тобто податковий борг виникає після існування обставин непереборної сили.

З матеріалів справи видно, що в результаті складних погодних умов у Первомайському районі АР Крим у 2002-2004 роках були ушкоджені та загинули сільгоспкультури, вирощування та реалізація яких є основним видом господарської діяльності позивача - ЗАТ "Агорофірма "Заря". Даний факт підтверджено документами Торгово-промислової палати України.

Відсутність врожаю виключає можливість позивача отримати доходи від здійснення господарської діяльності, і оскільки він є платником фіксованого сільгоспподатку, в нього виникають податкові зобов'язання зі сплати такого податку незалежно від результатів господарської діяльності.

Відсутність доходів виключає можливість сплати податків позивачем внаслідок браку коштів.

Несплачені своєчасно позивачем податкові зобов'язання за фіксованим сільгоспподатком відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону N 2181 (2181-14) перетворюються на податковий борг.

Єдине визначення безнадійного податкового боргу та умови віднесення боргу до безнадійного містяться в пп. 18.2.1 п.18.2 ст. 18 Закону України № 2181-III від 21.12.2000р. (2181-14)

Між тим, судами попередніх інстанцій на ці обставини не було звернуто належної уваги.

Також з матеріалів справи видно, що рішеннями начальника Красноперекопської ОДПI було списано безнадійний податковий борг ЗАТ "Агорофірма "Заря" за період 2001-2004 років в сумі 202628,99 грн., а також штрафні санкції в сумі 455,77 грн.

Однак, в судових рішеннях відсутня правова оцінка того, чи нараховувались штрафні санкції за несвоєчасне погашення податкового боргу, який визнано безнадійним, залишилось нез'ясованим також питання, за який період позивачу нараховані штрафні санкції.

Крім того, поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишилась та обставина, що висновком судово-бухгалтерської експертизи від 30.01.2006 року сума податкового боргу, розрахована експертом, менша ніж сума, визначена оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями.

З огляду на викладене, оскаржені судові рішення не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону і вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час розгляду судам слід звернути увагу на наведене та у відповідності із вимогами закону вирішити цей спір.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 221, 223, 227, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Агрофірма"Заря" задовольнити частково.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.