Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до голови виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради (далі - Жовтневого райвиконкому у м. Дніпропетровську) Лукашової В.Ф., треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування розпорядження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2007 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до голови Жовтневого райвиконкому у м. Дніпропетровську ради Лукашової В.Ф. про скасування розпорядження виконкому від 16 липня 1996 року № 29-рп про скасування державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Леро", одним із засновником якого він був.

В обґрунтування позовних вимог послався на суперечність оскаржуваного розпорядження положенням частини 19 статті 8 Закону України "Про підприємництво", згідно з якою скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Вважає, що внаслідок ліквідації підприємства порушені його майнові права, оскільки він не брав участі у розподілі майна та коштів ТОВ "Леро".

Просив скасувати розпорядження виконкому Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 16 липня 1996 року № 29-рп в частині скасування державної реєстрації ТОВ "Леро".

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2006 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2006 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що рішення судом апеляційної інстанції прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства, просить його скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Постановляючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим, а - справа адміністративної юрисдикції.

Проте, з таким висновком погодитись не можливо з огляду на таке.

Дана справи вирішена судами першої та апеляційної інстанції за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ). КАС України (2747-15) набрав чинності 01 вересня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Як видно з матеріалів справи виконком Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, розглянувши особисту заяву власників ТОВ "Леро" про скасування державної реєстрації юридичної особи, розпорядженням від 16 липня 1996 року № 29-рп скасував державну реєстрацію ТОВ "Леро".

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу права на частку у власності ліквідованого підприємства.

Отже, дана справа є спором про право власності, а не у зв'язку з реалізацією відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому не підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Судами попередніх інстанцій не виконані вимоги вказаного процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та апеляційного суду підлягають скасуванню, а провадження у справі, яке відкрите за нормами КАС України (2747-15) , - закриттю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230, КАС України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2006 року та апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2007 року скасувати та адміністративне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до голови виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради Лукашової В.Ф., треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування розпорядження закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1 що даний спір може бути вирішений загальними судами у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.