27/74/08-АП Про визнання недійсним та скасування рішення щодо застосування фінансових санкцій - 22.04.2009 Прийняття

встановили: Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Сапа-Аудит" подано позов до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про:

визнання недійсним та скасування рішення № 1523 від 08.10.07 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків;

визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-2153 від 10.09.07.

Господарський суд Запорізької області (суддя Дроздова С.С.) своєю постановою від 19.03.2008р. в адміністративній справі № 27/74/08-АП у позові відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку чи обраного способу оподаткування доходів. Дія Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року N 727/98 (727/98) не поширюється на платежі до страхових фондів.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Сапа-Аудит", Позивач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Спрощена система оподаткування звільняє від безпосередньої сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суб'єктів малого підприємництва. Підтверджуючи існування правової колізії між нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (1058-15) та Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року N 727/98 (727/98) , в редакції Указу від 28 червня 1999 року N 746/99 (746/99) , судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.

(Див. на звороті)

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 N 727/98 (727/98) , суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до місцевого бюджет - 43 відсотки;

до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

Крім того, Закони України Про державний бюджет України на: 2005, 2006, 2007 роки підтверджують дію Указу N 727/98 відносно розміру страхових внесків до Пенсійного фонду України суб'єктів малого підприємництва як частину (42 %) єдиного податку.

Просить постанову господарського суду Запорізької області від 19.03.2008р. у справі № 27/74/08-АП скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009р. № 264 справу передано для розгляду колегії у складі - головуючий суддя Юхименко О.В., суддів Коршун А.О., Добродняк І.Ю.

В засіданні, відкритому 02.03.2009р., розгляд справи відкладався.

Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, Відповідач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу "Оберіг".

Сутність спору: Уповноваженими фахівцями Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведена позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сапа-Аудит" з питань правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків, інших платежів до Пенсійного фонду України за період з 27.08.2000р. по 20.08.07, про що складений Акт від 06.09.07 за № 89.

В Акті перевірки вчинено запис про порушення статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV - заниження внесків у розмірах 31,8% (32%, 33,3%) на загальну суму за період з квітня 2005 року по липень 2007 року - 24.095,17 грн.

За результатами перевірки, та у відповідності до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, територіальним органом Пенсійного фонду надіслана страхувальнику вимога № Ю-3153 про сплату боргу у розмірі 24.095,17 грн.

На підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону N 1058-IV начальником Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя застосована до Товариства фінансова санкція у розмірі 17.843,59 грн., про що прийнято рішення від 08.10.07 № 1523.

Визнання нечинною вимоги про сплату боргу та р ішення № 1523 від 08.10.07 про застосування фінансових санкцій були предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сапа-Аудит" такою, що не підлягає задоволенню.

Як зазначено вище, постанова суду мотивована тим, що обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку чи обраного способу оподаткування доходів.

Спір між сторонами виник з приводу співвідношення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (1058-15) та Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року N 727/98 (727/98) , в редакції Указу від 28 червня 1999 року N 746/99 (746/99) .

Розглядаючи співвідношення названих нормативних актів необхідно зазначити, що Закон N 1058-IV (1058-15) регулює відносини у сфері державного пенсійного страхування, а Указ (727/98) - у сфері оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.

Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058-IV установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 зазначеного вище Закону страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом (1058-15) ; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , де, як і в Законі № 1058-IV (1058-15) , не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а інше не передбачає пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом (1058-15) закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу № 727/98 (727/98) про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечить і застосуванню не підлягає.

Виходячи з названих норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (1058-15) слід дійти висновку, що спірне рішення органу Пенсійного фонду та вимога про сплату боргу не суперечить діючому законодавству.

Порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не вбачається.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни постанови місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сапа-Аудит" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 19.03.2008р. у справі № 27/74/08-АП залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.