Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

За участю представників сторін:

позивача: не з’явився.

відповідача-1: Гребенєвої О.В.

відповідача-2: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Малого приватного підприємства "Фірма "Техком"

на рішення Господарського суду м.Севастополя від 01.07.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2005

у справі № 20-8/154-3/071-12/211

за позовом Державної податкової адміністрації у м.Севастополі

до Малого приватного підприємства "Фірма "Техком", Приватного підприємства "УкрДонецькТехноБуд"

про визнання угоди недійсною, -

ДПА у м.Севастополі звернулась до суду з позовом про визнання угоди, укладеної між МПП "Фірма "Техком" та ПП "УкрДонецькТехноБуд", недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року).

Рішенням Господарського суду м.Севастополя від 01.07.2005, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2005, позов задоволено. Визнано недійсним договір поставки №15 від 05.08.2002, укладений між МПП "Фірма "Техком" та ПП "УкрДонецькТехноБуд". Стягнуто з МПП "Фірма "Техком" в доход державного бюджету України компресорно-конденсаторний блок 180 в вартістю 237600,00 грн. Стягнуто з ПП "УкрДонецькТехноБуд" на користь МПП "Фірма "Техком" отримані за договором №15 від 05.08.2002 кошти за компресорно-конденсаторний блок 180 в сумі 237600 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Позивач та відповідач-2 представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені, відповідач-2 - за адресою наявною в матеріалах справи. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.08.2002 між малим приватним підприємством "Фірма "Техком" та приватним підприємством "УкрДонецькТехноБуд" було укладено та виконано угоду №15 щодо поставки продукції, що підтверджується накладною №19 від 08.08.2002, податковою накладною від 08.08.2005.

Рішенням місцевого суду Куйбишевського району м.Донецька від 29.07.2002, яке набрало законної сили в установленому законом порядку, визнані недійсними установчі документи ПП "УкрДонецькТехноБуд" та свідоцтво платника податку на додану вартість.

Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позов податкової інспекції та визнав недійсним вказаний договір на підставі ст. 49 ЦК УРСР, як такий що укладений з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Однак, судами не враховано, що 01.01.2004 набрав чинності Цивільний кодекс України (435-15) (далі у тексті ЦК України (435-15) ). Згідно із п.1 та п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) від 18.07.1963 р. втратив чинність.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже – є нікчемним. Як зазначено у ч.2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Чинний ЦК України (435-15) не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність у вигляді публічно-правової санкції – стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Застосування судами при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угод, але відсутніх в ЦК України (435-15) на момент прийняття рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Фірма "Техком" задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Севастополя від 01.07.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.