Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.І.(доповідач),

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

Сороки М.О.,

Весельської Т.Ф.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Новгород-Сіверської митниці про визнання неправомірними дій службових осіб, -

У травні 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із вказаним позовом, в якому просили визнати неправомірними дії посадових осіб Новгород-Сіверської митниці, які полягали у відмові у митному оформленні товару та визначенні митної вартості товару на підставі висновку Чернігівської торгово-промислової палати від 28.06.2005 року.

Також просили зобов'язати митницю провести митне оформлення товару по ринковій вартості, визначеній Івано-Франківською торгово-промисловою палатою.

Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 31 травня 2006 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2006 року це судове рішення скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 у власних інтересах та в порядку представництва інтересів ОСОБА_2, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову місцевого суду.

Відповідач в запереченнях на цю касаційну скаргу посилається на необґрунтованість викладених в скарзі доводів і просить відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем невірно визначена митна вартість товарів на підставі висновку Чернігівської торгово-промислової палати від 28.06.2005 року, а відтак визнав такі дії неправомірними.

Проте з таким висновком обґрунтовано не погодився суд апеляційної інстанції.

Статтею 250 Митного кодексу України передбачено, що вивезення громадянами товарів за межі митної території України здійснюється у порядку та на умовах, встановлених законодавством України для підприємств, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 249 цього ж Кодексу, митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами.

За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 274 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

У відповідності із п.п. 3-6 "Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. N 1375 (1375-2003-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), митна вартість товарів обчислюється відповідно до Митного кодексу України (92-15) на момент перетинання товарами митного кордону України і заявляється (декларується) митному органу з урахуванням вимог цього Порядку.

Заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості щодо її визначення повинні ґрунтуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації та подаватися у кількісному виразі.

Митна вартість товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, незалежно від засобу та способу їх переміщення, заявляється у митній декларації, яка подається в порядку та у випадках, встановлених законодавством.

Митна вартість товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається на підставі підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. Під час визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів, враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

У разі відсутності підтвердних документів або наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої митної вартості товарів митні органи відповідно до Митного кодексу України (92-15) визначають митну вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні чи подібні (аналогічні) товари.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 19 квітня 2005 року через митний пост "Гремяч" ОСОБА_1 перевозила на експорт 5 найменувань кустарних виробів народного промислу в кількості 4836 шт. на суму 865 грн., а ОСОБА_2 перевозив 6 найменувань кустарних виробів народного промислу в кількості 1163 шт. на суму 496 грн.

При декларуванні товарів позивачі надали митному органу виданий на ім'я приватного підприємця ОСОБА_3 висновок Івано-Франківської торгово-промислової палати КМ-90 від 18.04.2005 року про ринкову оптову вартість 12 видів кустарних виробів народного промислу станом на 18 квітня 2005 року на Кутському ринку Івано-Франківської області.

При цьому апеляційний суд звернув належну увагу на ту обставину, що позивачами не було надано митному органу документів, які відповідно до вимог Митного кодексу України (92-15) могли достовірно свідчити про ціну товару, що ними вивозився.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд правильно визнав висновок Івано-Франківської торгово-промислової палати КМ-90 від 18.04.2005 року таким, що не дає підстав для визначення митної вартості кустарних виробів народного промислу, оскільки він підтверджував вартість лише частини товару, який вивозився позивачами.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав дії Новгород-Сіверської митниці правомірними та відмовив у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було.

За правилами ч.3 ст. - 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 у власних інтересах та в порядку представництва інтересів ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.