Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карась О.В.

Рибчинка А.О.

секретар судового засідання Остапенко Д.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 28.10.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.03.2007

у справі №3/116

за позовом ТОВ "Нікан"

до ДПІ у м. Полтаві

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ТОВ "Нікан" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ДПІ у м. Полтаві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0006941502/0 від 06.12.2005; №000694150/1 від 20.02.2006; №0006941502/2 від 25.04.2006 та №0006941502/3 від 29.06.2006.

Постановою господарського суду Полтавської області від 08.08.2006 у справі №3/116 в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.03.2007 у справі №3/116, скасовано постанову місцевого господарського суду від 08.08.2006 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Полтаві проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку бюджетного відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за 3 квартал 2005р. ТОВ "Нікан", за результатами якої складено акт №614/152 від 29.11.2005р., в якому констатовано порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування по податковій декларації за 3 квартал 2005р. на 136 753 грн.

За висновком акту камеральної перевірки залишок від'ємного значення в розмірі 136753 грн. включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006941502/0 від 06.12.2005р. яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування на 136 753 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в межах процедури адміністративного узгодження. Рішеннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві №1960/10/25-038 від 08.02.2006р., ДПА у Полтавській області №652/10/25017 від 20.04.2006р. та ДПА України № 6864/6/25-0115 від 22.06.2006р. скарги позивача залишені без задоволення, з огляду на те що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесені податкові повідомлення-рішення №0006941502/1 від 20.02.2006р.. №0006941502/2 від 25.04.2006р. та №0006941502/3 від 29.06.2006р., якими зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування на 136753 грн.

За висновком податкового органу ТОВ "Нікан" не мав податкового кредиту за II квартал 2005 року в розмірі 136 753 грн. та не сплачував постачальникам у цьому звітному періоді суми ПДВ в зазначеному розмірі, а тому не мав права декларувати бюджетне відшкодування за III квартал 2005 року у визначеній в рядку 25 декларації за звітний період сумі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Нікан" є платником єдиного податку за ставкою 6% та платником ПДВ за ставкою 20%, з жовтня 2003 року (з моменту реєстрації) до червня 2005 року звітувалось щоквартально по скороченій формі декларації.

Згідно договору купівлі-продажу майна № 26 від 17.12.2003р. позивач придбав у ТОВ "Сторожове" будівлю за адресою м. Полтава, вул. Фрунзе, 57. Ціна майна за договором становить 856 400 грн. в тому числі ПДВ - 142 733,33 грн.

В рахунок оплати за придбану нерухомість позивач у грудні 2003 року перерахував ТОВ "Сторожове" відповідно до платіжних доручень №1 від 05.12.2003р., № 2 від 19.12.2003р. 856 400 грн. у тому числі ПДВ - 142 733,33 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 14 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" № 857/98 від 07.08.1998р.позивач зменшував свої зобов'язання наступних податкових періодів за рахунок суми податкового кредиту та відображав від'ємне значення у рядку 24 скороченої декларації з ПДВ, яке у наступному переносилось до рядка 22 скороченої податкової декларації наступного податкового періоду. Так як сума від'ємного значення податку залишалася не погашеною сумами податкових зобов'язань, то вона враховувалась у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів. Законом України від 25.03.05 р. (2505-15) № 2505 "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005р." та деяких інших законодавчих актів України", внесено зміни до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , зокрема до п. 7.7 ст. 7 названого Закону, який викладено в новій редакції. Зазначений пункт в новій редакції набрав чинності з 1 червня 2005 року, крім п.п. 7.7.8 цього пункту, який набрав чинності з 1 січня 2006 року.

Змінився і порядок заповнення декларації з ПДВ. Відповідно до п.1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 (z0250-97) в редакції наказу від 15.06.2005р. №213. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за № 702/10982 платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами. Так як діяльність позивача не підпадає під операції, що стосуються спеціальних режимів оподаткування, ТОВ "Нікан" подано за II квартал 2005 року податкову декларацію з ПДВ за повною формою.' span style='font-size:12.5pt;mso-ansi-language:RU''

Згідно п. 5.13.2 названого вище Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість суми податку на додану вартість, відображені в рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої), поданої платниками податку (за винятком тих, що застосовували визначені пунктами 11.12, 11.21, 11.29 та 11.35 статті 11 Закону спеціальні режими оподаткування) за останній податковий період в умовах дії Закону, чинного до внесення змін Законом №2505 (2505-15) , включаються із знаком "-" до рядка 8.4 "інші випадки" податкової декларації з податку на додану вартість, що подається після набуття чинності Законом №2505 (2505-15) .

Згідно з декларацією з податку на додану вартість за І квартал 2005 року (скорочена форма) Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікан" задекларовано 138808 грн. податку на додану вартість минулого звітного періоду, які зменшують суму податку, належну до сплати в поточному звітному періоді. З врахуванням 1094 грн. чистої суми зобов'язання з податку на додану вартість за поточний звітний період (І квартал 2005 року) задекларована товариством сума податку на додану вартість, яка зменшує суму податку, належну до сплати в наступному звітному періоді, і не відображається в особовому рахунку платника, становить 137714 грн.

За даними декларації з податку на додану вартість за II квартал 2005 року (повна форма) ТОВ "Нікан" коригує податкові зобов'язання з податку на додану вартість (рядок 8.4 "Інші випадки" - перехід із скороченої форми декларації на повну) у сумі "-" 137714 грн. та з врахуванням визначених податкових зобов'язань з обсягів поставки товарів (робіт, послуг) у II кварталі 2005 року декларує зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 136 753 грн.

Згідно з даними декларації з податку на додану вартість за III квартал 2005 року (рядок 25 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню") та додатку №3 до неї "Розрахунок суми бюджетною відшкодування" (рядок 3 "Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)" та рядок 4 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню") ТОВ "Нікан" до суми бюджетного відшкодування включено 136 753 грн. податку на додану вартість, сплачені у грудні 2003 року відповідно до платіжних доручень від 5 та 19 грудня 2003 року №1 і №2 ТОВ "Сторожове" за придбані основні фонди та відображені в декларації з податку на додану вартість за грудень 2003 року.

Таким чином, сплачені позивачем суми ПДВ, за якими підприємство звітувалось за скороченою формою знайшли своє відображення у коригуючому рядку нової повної декларації.

В акті перевірки №614/152 від 29.11.2005р. зазначено, що ТОВ "Нікан" в порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до суми бюджетного відшкодування за III квартал 2005 року віднесло 136753грн. податку на додану вартість. Залишок від'ємного значення у розмірі 136753грн., за висновком податкового органу, включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. З огляду на зазначене, спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу зменшено бюджетне відшкодування на суму 136753 грн.

Виходячи з припису п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній з 1 червня 2005р.) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 названого Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

За змістом п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону до податкового кредиту наступного податкового періоду включається та частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, тобто фактично не сплачений постачальникам податок.

Матеріалами справи підтверджується фактична сплата позивачем заявлених в III кварталі 2005 року до бюджетного відшкодування 136753 грн. податку на додану вартість за придбані основні фонди,.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у м. Полтаві задоволенню не підлягає, а ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.03.2007 у справі №3/116 – залишається без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.03.2007 у справі №3/116 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.