Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.І.(доповідач),

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

Сороки М.О.,

Весельської Т.Ф.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання перерахування пенсії як ліквідатору аварії на ЧАЕС з урахуванням третьої зони небезпеки, -

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування своїх вимог вказував, що з 24 липня 1986 року по 26 вересня 1986 року виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у с. Копачі - пункт санітарної обробки. З 24 листопада 1992 року він отримує пенсію як інвалід 3 групи.

З 1997 року він неодноразово звертався до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі з вимогою правильного нарахування йому пенсії, в зв'язку з отриманою інвалідністю 3-ї групи при ліквідації аварії на ЧАЕС, однак ці його звернення залишались без належного вирішення.

Після уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив визнати дії Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі по нарахуванню йому пенсії протиправними, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі провести перерахунок пенсії у відповідності до вимог законодавства з урахуванням, що він як ліквідатор аварії на ЧАЕС знаходився у третій зоні небезпеки, а також того, що з 24.11.1992 року до 13.03.1995 року він мав третю групу інвалідності, з 13.03.1995 року до 01.03.2000 року другу групу інвалідності, з 16.03 2000 року до теперішнього часу має третю групу інвалідності.

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 15 червня 2006 року позов задоволено частково.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі по нарахуванню пенсії ОСОБА_1 як ліквідатору аварії на ЧАЕС протиправними.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 як ліквідатору аварії на ЧАЕС у відповідності із вимогами чинного законодавства, з урахуванням, що ОСОБА_1 знаходився у третій зоні небезпеки, та з 24.11.1992 року до 13.03.1995 року він мав третю групу інвалідності, з 13.03.1995 року до 01.03.2000 року мав другу групу інвалідності та з 16.03.2000 року до часу розгляду справи судом має третю групу інвалідності.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 12 жовтня 2006 року це судове рішення змінено.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 як ліквідатору аварії на ЧАЕС у відповідності із вимогами чинного законодавства з урахуванням третьої зоні небезпеки з 14 червня 2005 року.

В іншій частині судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі просить скасувати вказані судові рішення та закрити провадження у справі.

Позивач ОСОБА_1 в запереченнях на цю касаційну скаргу посилається на необґрунтованість викладених в скарзі доводів і просить відмовити в її задоволенні.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, ОСОБА_1 також подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову місцевого суду.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 був призваний на збори і у складі військової частини № 34003 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 24 липня 1986 року по 12 серпня 1986 року та з 18 вересня 1986 року по 26 березня 1986 року у 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС, у пункті санітарної обробки с. Копачі.

Документація, яка велась у зазначеному пункті про дози опромінювання, знищено у зв'язку з високим рівнем забруднення.

Позивачу була призначена пенсія з 24 листопада 1992 року до 13 березня 1995 року за третьою групою інвалідності, з 13 березня 1995 року по 01 березня 2000 року за другою групою інвалідності та з 16 березня 2000 року до теперішнього часу за третьою групою інвалідності як ліквідатору аварії на ЧАЕС з урахуванням першої зони небезпеки. Оплата праці проводилась в 1-кратному обчисленні.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Згідно із постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. N 665-195 (v0665400-86) "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 (207с-86-п) ) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. N 964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

Виходячи з наявних у справі документів, судами зроблено правильний висновок, що ОСОБА_1 має право на пільги відповідно до постанови РМ СРСР та ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195 (v0665400-86) .

Згідно довідки та наказу керівника підприємства ДП ЗАТ "Трест Донбастрансбуд" БМП-7 від 16 серпня 2004 року № 8.1, ОСОБА_1 зазначено розмір фактичної заробітної плати за роботу в зоні відчуження, з якої визначається пенсія з урахуванням третьої зони небезпеки, в якій запропоновано вважати раніше видану довідку недійсною.

Дійсність та законність зазначеного наказу та довідки від 16 серпня 2004 року підтверджуються роз'ясненнями Державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення щодо віднесення до третьої зони небезпеки-Пункту санітарної обробки ( с. Копачі) у липні-вересні 1986 року.

Таким чином, судами правильно задоволено позов ОСОБА_1 і визнано, що дії відповідача щодо призначення пенсії позивачу як ліквідатору аварії на ЧАЄС з урахуванням першої зони небезпеки були протиправними.

В той же час судом першої інстанції було допущено помилку при визначенні дати, з якої слід проводити перерахунок пенсії позивачу із урахуванням третьої зони небезпеки, та зобов'язано відповідача здійснити такий перерахунок пенсії з 24 листопада 1992 року.

Однак це порушення вимог закону було виправлено судом апеляційної інстанції, який змінив судове рішення місцевого суду в цій частині та зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня звернення до суду, тобто з 14 червня 2005 року.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач у своїх зверненнях до Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі просив перерахувати пенсію саме з урахуванням третьої зони небезпеки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено не було.

За правилами ч.3 ст. - 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 221, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -

Касаційні скарги ОСОБА_1та Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Волноваського районного суду Донецької області від 15 червня 2006 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 12 жовтня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.