Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. І.,

Сороки М. О.,

Весельської Т. Ф.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Президента України, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою представника позивача - ОСОБА_2на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2004 року, -

У серпні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до Печерського районного суду м. Києва із скаргою на неправомірні дії Президента України, посилаючись на те, що 10.05.04 і повторно 15.06.04 ним на ім'я Президента України направлено звернення з вимогою провести перевірку масового порушення Україною норм міжнародного права по відношенню до осіб, які в'їжджають, від'їжджають та мігрують через Україну і забезпечити скасування деяких митних правил, але його звернення всупереч вимогам ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" направлено в Державну митну службу України, від якої заявником не очікувалося дійсних впливових рішень з цього приводу, тому внаслідок відсутності відповіді, підписаної першими особами держави, складеною в контексті міжнародного права, заявник вважає, що має місце порушення його прав, передбачених ст. 19 вищезазначеного Закону.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2004 року, в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, представник позивача - ОСОБА_2. звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її в порядку, визначеному п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2004 року ОСОБА_2. ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Справа розглянута судами першої та апеляційної інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли під час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.04 і повторно 15.06.04 заявником на ім'я суб'єкта оскарження були надіслані звернення з вимогою провести перевірку масового порушення Україною норм міжнародного права по відношенню до осіб, які в'їжджають, від'їжджають та мігрують через Україну, які були надіслані за належністю до Державної митної служби України, і заявнику була надана відповідь по суті порушеного питання.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суди обґрунтовано виходили з того, що вказані дії відповідають вимогам ст. 7, 15 Закону України "Про звернення громадян" і не порушують права заявника.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу представника позивача - ОСОБА_2відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .