Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не з’явились;

відповідача: не з’явились;

прокуратури: Кудінов Ю.М.

розглянувши касаційну скаргу Концерну "Енергообладнання" Державного підприємства "Завод ім. Малишева"

на рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2005р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2005р.

у справі №А-42/365-04

за позовом Концерну "Енергообладнання" Державного підприємства "Завод ім. Малишева"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

третя особа Державне підприємство "Завод ім. Малишева"

за участю Прокуратури Харківської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Концерн "Енергообладнання" Державного підприємства "Завод ім. Малишева" (далі по тексту – позивач, Концерн "Енергообладнання") звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі по тексту – відповідач, ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 08.06.2004р. №0001642310/0 та №0001652310/0.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.08.2005р. у справі №А-42/365-04 (суддя Водолажська Н.С.), яке залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2005р. (головуючий суддя – Олійник В.Ф., судді Кравець Т.В, Істоміна О.А.), позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 08.06.2004р. №0001642310/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 8333,33 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8333,33 грн.; №0001652310/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 454600,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 454600,00 грн.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 18.08.2005р. та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2005р. у справі №А-42/365-04, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2006р. (доповідач Маринчак Н.Є.) касаційна скарга ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2005р. та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2005р. у справі №А-42/365-04 – без змін.

Концерн "Енергообладнання", не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 18.08.2005р. та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2005р. у справі №А-42/365-04, звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Концерну "Енергообладнання" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, суди попередніх інстанцій частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходили з того, що суми податку на додану вартість не підлягають включенню до податкового кредиту, оскільки підтверджені податковими накладними заповненими з порушенням вимог чинного законодавства.

Поряд з цим, судова колегія звертає увагу на те, що недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова в результаті перевірки позивача, не роблять ці накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні є підставою для висновку суду, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, про можливість ідентифікації контрагентів позивача, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що недотримання позивачем порядку, встановленого п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення відповідача, так як згідно з абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, саме на момент перевірки платника податку.

Судам попередніх інстанцій необхідно встановити достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту за спірними накладними.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права можуть призвести до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені с удові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Та обставина, що у даній справі здійснено касаційний розгляд за скаргою ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2005р. у справі №А-42/365-04, які ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2006р. залишені без змін, не може бути перешкодою для скасування зазначених судових рішень.

Оскільки порядок розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи не врегульовано нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , по аналогії застосовуються положення Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

Відповідно до приписів ст. 348 Цивільного процесуального кодексу України, якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в установлені цим Кодексом строки, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги у зв’язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими цією главою.

Залежно від обґрунтованості зазначеної в частині першій цієї статті скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює рішення відповідно до статей 345 і 346 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або рішення суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2005р., ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2005р. у справі №А-42/365-04 та ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.04.2006р., прийнята за наслідками розгляду касаційної скарги ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам врахувавши вищевикладене необхідно всебічно і повно перевірити обставини у справі, проаналізувати їх та інші докази, що містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів доказування і прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Концерну "Енергообладнання" Державного підприємства "Завод ім. Малишева" на рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2005р. у справі №А-42/365-04 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2005р., ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2005р. у справі №А-42/365-04 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26.04.2006р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.