Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не викликались;

відповідача: не викликались

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 06.07.2006р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р.

у справі №11/176-А

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

до Військової частини А 3482

про стягнення 38646,82 грн.

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту – позивач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Військової частини А 3482 (далі по тексту – відповідач) про примусове стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 38646,82 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 06.07.2006р. у справі №11/176-А (суддя Євсіков О.О.), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. (головуючий суддя – Зубець Л.П., судді Лосєв А.М., Мартюк А.І.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва, не погоджуючись з постановою Господарського суду м. Києва від 06.07.2006р. та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. у справі №11/176-А, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Святошинському районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 15.01.2001р. самостійно подано до ДПІ у Святошинському районі м. Києва розрахунки по земельному податку №1479: 341,45 грн. основного платежу та 45,00 грн. пені (заборгованість за 2001 рік)

05.12.2002р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) №2103/10/17/106-07795511/6705, яким відповідачу нараховано 9 719,86 грн. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та 2 491,17 грн. штрафних санкцій (податковий борг за 2002 рік); 2) №2102/10/17-106-07795511/6704, яким відповідачу нараховано 17 094,00 грн. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та 8 717,00 грн. штрафних санкцій (податковий борг за 2002 рік).

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту "Про результати перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум прибуткового податку з громадян, податку з власників транспортних засобів по військовій частині А-3482 код 07795511" від 31.10.2002р. №65В-Т (далі по тексту – Акт перевірки 1).

Відповідно до висновків Акту перевірки 1 відповідачем в порушення вимог ст. 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" занижена сума податкового зобов’язання на 2000р. в сумі 435,20 грн. та на 2001р. в сумі 9284,66 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 05.12.2002р. №2103/10/17/106-07795511/6705 та №2102/10/17-106-07795511/6704 оскаржено відповідачем в порядку апеляційного узгодження, за результатами якого 10.01.2003р. позивачем прийнято рішення по розгляду скарги №157/10/10-008, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу відповідача без задоволення.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.09.2004р. позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004212340/0/07795511, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на землю у загальному розмірі 340,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту "Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства В/Ч А 3482 код 07795511 за період з 01.07.2001р. по 01.07.2004р." від 22.09.2004р. №867/23-80/07795511 (далі по тексту – Акт перевірки 2).

Відповідно до висновків Акту перевірки 2 відповідачем в порушення вимог ст. 14 Закону України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про плату за землю" несвоєчасно подано розрахунок земельного податку за 2003-2004 роки.

Відносно факту заниження відповідачем сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин у 2000-2001 рр., встановленого Актом перевірки 1, Вищий адміністративний суд звертає увагу на наступне.

Згідно з положеннями п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого п.п. 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Судами попередніх інстанцій не встановлено факту подальшого оскарження відповідачем в адміністративному або судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 05.12.2002р. №2103/10/17/106-07795511/6705 та №2102/10/17-106-07795511/6704 після отримання рішення позивача від 10.01.2003р., що дає підстави вважати зазначені повідомлення-рішення узгодженими з січня 2003 року.

Поряд з цим, з метою погашення зазначеної податкової заборгованості позивачем направлено відповідачу першу податкову вимогу від 04.06.2003р. №1/338 на суму 38306,82 грн. та другу податкову вимогу від 24.09.2003р. №1/338 на суму 38306,82 грн. Таким чином, податковий борг виник у період з 2001р. по 2004р.

Щодо стягнення податкового боргу, який виник по сплаті земельного податку та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин у 2001-2002 роках, судова колегія звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених п.п. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем ї фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.п. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у п.п. 15.1.1 цього пункту, у разі коли: податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов’язання, не було подано; судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою – платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов’язання.

Підпунктом 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли податкове зобов’язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання.

З урахуванням того, що позивач звернувся до суду з позовом 03.05.2006р., тобто більше ніж через 1095 календарних днів від дня узгодження спірної суми податкового зобов’язання, Вищий адміністративний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо пропущення позивачем граничного строку стягнення податкового боргу.

В частині податкового боргу, який виник у відповідача по сплаті земельного податку на підставі податкового повідомлення-рішення від 24.09.2004р. №0004212340/0/07795511 на суму 340,00 грн., Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій встановлено фактичну сплату відповідачем суми зазначеного податкового зобов’язання з податку на землю в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 26.06.2006р. №180 на суму у розмірі 340,00 грн.

Судова колегія погоджується із зауваженням судів попередніх інстанцій про те, що Військова частина А 3482 як структура Збройних сил України знаходиться на повному кошторисно-бюджетному фінансуванні Міністерства оборони України, її фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, підтвердженням чого є довідка Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 24.01.2006р. №248/4/25, а отже відповідно до ст. 5 Закону України "про господарську діяльність у Збройних Силах України" на майно закріплене за відповідачем не може бути звернено стягнення за його зобов’язаннями. Крім того, ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" встановлено звільнення, як виняток у 2001 році, від сплати земельного податку серед інших об’єктів військові частини, які утримуються за рахунок бюджету та належать до сфери управління Міністерства оборони України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду м. Києва від 06.07.2006р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. у справі №11/176-А не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 06.07.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. у справі №11/176-А залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 06.07.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. у справі №11/176-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.