Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Бараненко І.В.

Коваль М.П.

при секретарі: Бондар С.В.

за участю:

представника позивача -

представника відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2008 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва до Українського науково-дослідного інституту цукрової промисловості про стягнення 299 430,67 грн.

Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Українського науково-дослідного інституту цукрової промисловості про стягнення заборгованості в розмірі 299 430,67 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2008 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2008 р. та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Відповідачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких просять залишити постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2008 р. – без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою відповідача встановлено (Акт №2549 від 23.07.2007 р.), що позивачем не відшкодована різниця фактичних витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, оскільки станом на 23.07.2007 р. сума, що належала до сплати становила 361 810,50 грн., в той час як відповідачем сплачено лише 62 379,83 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що частиною 9 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (№ 1977-XII від 13.12.1991р.; далі - Закон про наукову діяльність) встановлено, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ,

організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Визначені три категорії суб’єктів для яких встановлюються умови та джерела фінансування різниці пенсії наукових представників, а саме: перша категорія - це державні бюджетні наукові установи, організації та вищі навчальні заклади III - IV рівнів акредитації, джерело фінансування різниці - кошти державного бюджету; друга категорія - інші державні підприємства, установи, організації та вищі навчальні заклади III - IV рівнів акредитації, джерело фінансування різниці - кошти цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також кошти державного бюджету (з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом) в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; третя категорія - для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, джерело фінансування різниці - власні кошти цих установ, організацій та закладів.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірне застосування Управлінням постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 372 "Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України " (372-2004-п) Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи", з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 Порядку, останній визначає механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

Таким чином, дія Порядку поширюється виключно на другу категорію суб’єктів згідно з положеннями частини 9 статті 24 Закону про наукову діяльність, а саме - інші державні підприємства, установи, організації та вищі навчальні заклади III - IV рівнів акредитації, джерело фінансування - коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету (з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом (1977-12) ) в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3.1. Статуту відповідача - Державної наукової установи Українського науково-дослідного інституту цукрової промисловості в новій редакції (перереєстровано Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією від 16.01.2003р.; далі - Статут) останній є науковою бюджетною установою.

Пунктом 3.2. Статуту визначено, що наукова установа є суб’єктом наукової, науково-технічної діяльності, здійснює її відповідно до законодавства України і статуту.

Пунктом 3.3. Статуту визначено, що економічною основною діяльності відповідача є державна власність та основні фонди, інше майно, закріплене Органом управління майном за відповідачем.

Згідно зі п. 2.1. ст. 2 Статуту, наукову установу створено з метою наукового забезпечення технічного розвитку цукрової та крохмале-патокової промисловості, а також розробки науково-технічної документації на процеси та обладнання для потреб галузі.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач має статус державної бюджетної наукової установи, що відповідає підпункту 1 частини 9 статті 24 Закону про наукову діяльність, на відповідача поширюються вимоги пункту 1 частини 9 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", а саме - різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується за рахунок коштів державного бюджету, будь-яких компенсацій різниці суб’єктом не здійснюється, а відбувається за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2008 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2008 р. - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2008 р. - залишити без змін.

Провадження у справі закрити.

Оскарження

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд­ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця піс­ля набрання ухвалою законної сили.