Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Рибченка А.О.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

за участю представників

позивача: Красільнікова А.Ю.

відповідача: Сенченко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2005 р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2005 р.

у справі № 16/136-6/69а

за позовом 209 Управління начальника робіт

до Державної податкової інспекції у місті Чернігові

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2005 р, позов задоволено повністю. Визнано повністю недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 15.01.2004 р. № 0001741500/0, № 0001751500/0, № 0001761500/0, № 0001771500/0, № 0001801500/0, № 0001781500/0, № 0001791500/0 та від 05.03.2004 р. № 0001741500/1, № 0001751500/1, № 0001761500/1, № 0001771500/1, № 0001801500/1, № 0001781500/1, № 0001791500/1 про визначення податкового зобов’язання військової частини А-3008 зі штрафів за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов’язання на загальну суму 114156,27 грн. Стягнуто з ДПІ у м. Чернігові на користь 209 Управління начальника робіт Міністерства оборони України 203,00 грн. судових витрат.

ДПІ у м. Чернігові подала касаційну скаргу, якою просить скасувати частково постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: № 0001761500/0 від 15.01.2004 р., № 0001761500/1 від 05.03.2004 р. про визначення суми штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ на суму 12488,70 грн.; № 0001781500/0 від 15.01.2004 р., № 0001781500/1 від 05.03.2004 р. про визначення суми штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ на суму 15958,50 грн.; № 0001791500/0 від 15.01.2004 р., № 0001791500/1 від 05.03.2004 р. про визначення суми штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ на суму 6773,11 грн.; № 0001801500/0 від 15.01.2004 р., № 0001801500/1 від 05.03.2004 р. про визначення суми штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ на суму 35500,87 грн. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме: п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст.4, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та ст.ст. 4, 12, 43 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковими повідомленнями-рішеннями ві д 15.01.2004 р. №№ 0001741500/0, 0001751500/0, 0001761500/0, 0001771500/0, 0001801500/0, 0001781500/0, 0001791500/0, від 05.03.2004 р. №№ 0001741500/1, 0001751500/1, 0001761500/1, 0001771500/1, 0001801500/1, 0001781500/1, 0001791500/1 на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ військовій частині А-3008 визначено податкове зобов’язання зі штрафу за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов’язання на загальну суму 114156,27 грн.

Податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки №90/15-126 від 15.01.2004 р.

Визнаючи недійсними податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого.

Акт перевірки складений з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового законодавства та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України № 429 від 16.09.2002 р. (z1023-02) , оскільки в акті перевірки не наведений перелік досліджених первинних документів, які стали підставою для висновків про порушення позивачем строків сплати податкових зобов’язань, не визначено чітко змісту правопорушення у розрізі податкових періодів, термінів фактичної сплати, відсутній обґрунтований розрахунок штрафних санкцій.

Борги позивача зі сплати податку на додану вартість до набрання чинності Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) (01.03.2001 р.) не є податковим зобов’язанням у розумінні цього Закону, а тому до позивача не може бути застосовані відповідальність, передбачена п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону.

Податкова інспекція не мала права застосовувати до позивача на підставі цієї ж норми Закону штрафні санкції за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, за порушення строків сплати за договорами про розстрочення податкових зобов’язань та по кредитній угоді, оскільки питання погашення бюджетного кредиту по договору розстрочення податкового зобов’язання не регулюється Законом № 2181-ІІІ (2181-14) .

Військова частина А-3008, яка перейменована у 209 Управління начальника робіт, є державною установою і фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, які надходять від замовників розпорядників бюджетних коштів, тобто при сплаті податків повністю залежить від надходження їй коштів з Державного бюджету України. При цьому, суди попередніх інстанцій послалися на приписи п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), яка ставить у залежність дату виникнення податкових зобов’язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів від дати надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку тощо.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з деякими висновками судів попередніх інстанції щодо неправомірності застосування податковим органом штрафу за затримку сплати узгоджених сум податкового зобов’язання та вважає, що суди допустили неповне з’ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та неправильно застосували норми матеріального права.

За приписами п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 вказаного Закону податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпункт 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ зобов’язує платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ зобов’язує такого платника податку сплатити штраф у визначених цією нормою Закону розмірах, який визначається в залежності від кількості днів затримки.

Отже, несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов’язання (у даному випадку самостійно узгодженої) у строки, визначені Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) , тягне за собою обов’язок такого платника зі сплати штрафу у встановлених цим Законом відповідних розмірах.

Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою приписи наведеного законодавства щодо самостійного узгодження платником податків податкового зобов’язання, зокрема те, що початок перебігу строків сплати податкового зобов’язання ставиться у залежність від дати його узгодження, а несвоєчасна сплата податкового зобов’язання передбачає сплату штрафу.

У розрізі наведеного, суди попередніх інстанцій мали достовірно встановити ті податкові декларації, за якими відбулося самостійне узгодження платником податку податкового зобов’язання, перевірити, чи допустила військова частина порушення строків сплати узгодженого податкового зобов’язання та чи відповідає розмір штрафу вимогам п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (в залежності від редакції, яка була чинною на час виникнення спірних відносин).

Суд касаційної інстанції зазначає про помилкове застосування судами попередніх інстанцій приписів п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якими визначена дата виникнення податкових зобов’язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів тощо, оскільки вказана норма закону, у разі наявності відповідних підстав, мала бути застосована платником податків при самостійному обчисленні суми податкового зобов’язання та відображена у податковій декларації відповідного звітного податкового періоду.

Пункт 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає обов’язок платника податків у разі самостійного виявлення у майбутніх податкових періодах помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

Таким чином, у випадку визначення неправильної дати виникнення податкового зобов’язання та помилкового відображення його у податковій декларації, позивач не був позбавлений можливості подання нової декларації із виправленими помилками у раніше поданій декларації, а її неподання не звільняє від обов’язку сплатити узгоджену суму податкового зобов’язання у визначені Законом строки, а у випадку порушення цих строків – сплатити штраф.

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази, і, в залежності від встановлених обставин, здійснити розгляд справи у відповідності із нормами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.04.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2005 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.