К-23364/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення по сплаті податку на прибуток - 18.06.2008 Прийняття

на постанову Господарського суду м.Києва від 14.02.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2006

у справі №28/148

за позовом Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Позивач звернувся з позовом, з врахуванням уточнених вимог, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 26.04.2005 №0000182302/0, в частині визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток на суму 31431,74 грн., у т.ч. 21289,09 грн. основного платежу та 10142,65 грн. штрафні санкції.

Постановою Господарського суду м.Києва від 14.02.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2006, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП №0000182302/0 від 26.04.2005 в частині донарахування позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 28781,46 грн., у т.ч. 19900,30 грн. основного платежу та 8881,43 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001 по 30.09.2004, за результатами якої складено акт №185/23-2/14305909 від 22.04.2005.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182302/0 від 26.04.2005, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток у сумі 98741,70 грн. у тому числі 65647,80 грн. основного боргу та 32823,90 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 21289,09 грн. основного платежу та 10142,65 грн. штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в січні 2002 року АБ "Еталон" правонаступником якого є позивач, здійснив перерахування грошових коштів Київській дирекції ВАТ "Укртелеком" у розмірі 1920,00 грн., як оплату за установку 2-х телефонів. Факт виконання робіт з установки телефонів підтверджується актом виконаних робіт б/н від 11.01.2002 на суму 1920,00 грн., меморіальним ордером №4 від 24.01.2002, податковою накладною від 11.012002.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до пункту 11 Правил користування місцевим телефонним зв’язком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.1997 №385 (385-97-п) , встановлення телефону належить до переліку послуг зв’язку.

Оскільки встановлення телефону є послугою, то вказана дія не може бути матеріальним чи нематеріальним активом, і не може підлягати амортизації в цілях бухгалтерського та податкового обліку, у зв’язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про правомірне включення позивачем до складу валових витрат оплати за установку телефонів у розмірі 1920,00 грн., є правильними.

01.10.2002 Одеською обласною філією АППБ "Аваль" укладено договір оренди комунального майна (нежитлових приміщень) №125/2002 з Комунальним підприємством фірмою "Райдуга" (орендодавець), а 01.09.2003 з УДППЗ "Укрпошта" (орендодавець) договір оренди нерухомого майна (нежитлових приміщень) №22-А/ОД, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі приміщення.

З метою страхування орендованого у КП фірма "Райдуга" та УДППЗ "Укрпошта" майна Одеською обласною філією АППБ "Аваль" укладено відповідні договори добровільного страхування орендованого майна із Страховою компанією "Еталон" №04302-1 від 09.02.2004, страховий платіж у розмірі 1285,57 грн. перерахований платіжним дорученням № 183.3 від 10.02.2004, та №04302-1 від 30.01.2004, страховий платіж у розмірі 12840,94 грн. перерахований платіжним дорученням №183.9 від 06.02.2004.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотною умовою договору оренди є обов’язок страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку передбачені п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зокрема, пп.5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку – страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що сплачені позивачем страхові платежі за договорами добровільного страхування орендованого майна у сумі 14126,51 грн. правомірно віднесені до складу валових витрат за 1 квартал 2004 року.

Протягом 2003-2004 років позивачем, в особі Одеської обласної філії АППБ "Аваль", було придбано товарно-матеріальні цінності (холодильники, телевізори, DVD плеєр) на загальну суму 17961,00 грн. які віднесені до складу основних фондів 2 групи та здійснено амортизаційні відрахування.

Відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди, згідно пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 цього Закону, розподіляються на чотири групи, зокрема, до групи 2 належать автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

Судами встановлено, що придбані позивачем матеріальні цінності (холодильники, телевізори, DVD плеєр) відносяться до основних фондів другої групи, розміщені та використовуються для забезпечення діяльності виробничих фондів, що підпадають під визначення першої групи основних фондів, а тому висновки, що витрати на придбання таких фондів підлягають амортизації, є правильними.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 (z0892-99) на субрахунку 112 "малоцінні необоротні матеріальні активи" класу 1 "необоротні активи" відображається вартість предметів, строк корисного використання яких більше одного року, вартість яких погашається, нарахуванням зносу за встановленою підприємством нормою з врахуванням очікуваного способу використання таких об’єктів.

На рахунку 22 класу 2 "запаси" відображається вартість малоцінних швидкозношуваних предметів, що знаходяться у запасі.

В податковому обліку вартість матеріальних цінностей, що використовуються в господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 днів з дати введення в експлуатацію (які повинні обліковуватись на рахунку 112) поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та амортизується за нормами, встановленими пп.8.6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Вартість малоцінних швидкозношуваних предметів, які обліковуються на рахунку 22, відображається у складі валових витрат, котрі коригуються шляхом перерахунку за п.5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В податковому обліку нарахування амортизаційних відрахувань по таких активах здійснюється у відповідності до вимог пп.8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого малоцінні необоротні матеріальні активи повинні амортизуватися за нормами встановленими пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 вказаного Закону, а вартість малоцінних швидкозношуваних предметів відображається у складі валових витрат за правилом "першої події" згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 (z0288-00) , підприємства можуть самостійно встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Згідно Положення про облікову політику АППБ "Аваль" на 2004 рік, затвердженого наказом від 26.12.2003 №108/29, малоцінні необоротні активи – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких два роки та вартість придбання яких не перевищує 1000,00 грн.

Таким чином, при встановленні критерію віднесення товарно-матеріальних цінностей до основних фондів підприємства враховується не лише термін експлуатації таких товарно-матеріальних цінностей, а і вартість придбаних активів, у зв’язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків акту перевірки про завищення позивачем валових витрат на 48127,61 грн. за рахунок включення до складу валових витрат вартості малоцінних та необоротних активів, є правильними.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків оскаржених судових рішень.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, прийняли правильні рішення, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 14.02.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2006 – без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.