Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

За участю представників сторін:

позивача: не з’явився.

відповідача: Шаліної В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду м.Києва від 14.02.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2006 р.

у справі№28/149

за позовом Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Позивач звернувся з позовом, з врахуванням уточнених вимог, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 26.04.2005 №0000192302/0, в частині визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 17434,23 грн., у т.ч. 11622,82 грн. основного платежу та 5811,41 грн. штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду м.Києва від 14.02.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2006, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП №0000192302/0 від 26.04.2005 в частині донарахування позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 15610,30 грн., у т.ч. 10406,82 грн. основного платежу та 5203,41 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень в частині задоволених вимог та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно пп.3.2.3 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість операції з поставки послуг із страхування і перестрахування, передбачених Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) , соціального і пенсійного страхування, а також, відповідно до пп.3.2.5 цієї статті, операції з поставки послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування або доручення; поставки, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Як передбачено абзацом 1 ст. 2 Закону України "Про страхування", страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками – резидентами України.

Статтею 14 Закону України "Про страхування" передбачена можливість здійснення страхової діяльності в Україні за участю страхових посередників, якими можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Страхові агенти – громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

В даній справі суди помилково обґрунтували свої висновки що діяльність позивача, за договорами доручення, укладеними з ЗАТ "Страхова компанія "Еталон" на здійснення частини страхової діяльності за дорученням страховика та проведення роботи, пов’язаної з укладанням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладання договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів) відповідає визначенню агентської діяльності на ринку страхових послуг, винагорода страхового агента – це частина страхових платежів, які в силу пп.3.2.3, 3.2.5 п.3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Зі змісту договорів №1411/367 від 27.08.2003 та №3/04 від 02.01.2004 укладених між АППБ "Аваль" та ЗАТ "Страхова компанія "Еталон" вбачається, що за своєю правовою природою вони є договорами доручення, укладеними відповідно до вимог ст. 386 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) та ст. 1000 ЦК України (набрав чинності з 01.01.2004), де ЗАТ "Страхова компанія "Еталон" (Страховик) є довірителем, а позивач – страховим агентом.

На виконання умов вищезазначених договорів позивач здійснював посередницьку діяльність за винагороду, передбачену договорами.

Цивільно-правові відносини зі страхування визначаються положеннями договору страхування або чинним законодавством, при цьому, згідно з вимогами Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) такий договір страхування укладається виключно між страхувальниками (юридичними та фізичними особами) та страховиками.

Послуги зі страхування можуть надаватися виключно страховиками, що мають ліцензію на здійснення такої діяльності.

Відповідно до п.6.1. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" об’єкти оподаткування, визначені ст.3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачено звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з надання агентських послуг страховику.

Виходячи з наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м.Києва від 14.02.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2006 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.