Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

За участю представників сторін:

позивача: Луценко Л.І.

відповідача: Павлової Н.М., Чєчєнєвої Н.М., Шегери І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції

на рішення Господарського суду Донецької області від 19.01.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2006 р.

у справі№26/375А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол"

до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.01.2005 позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Калінінському районі м.Горлівки від 19.07.2004 №0000762340/0 у частині нарахування ПДВ у сумі 1781202,82 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 1751880 грн. в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2006 рішення місцевого господарського суду скасовано частково. У позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.07.2004 №0000762340/0 у частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 69494,92 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 34748,46 грн. відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду залишень без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Зокрема касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням при вирішенні спору норми пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.3.2.8 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Перегляд судових рішень першої та апеляційної інстанції здійснюється у межах касаційної скарги, відповідно до приписів ч.2 ст. 220 КАС України.

Відповідачем проведена планова перевірка фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2003 по 31.12.2003, за наслідками якої складено акт №54/23-011-1/05761614 від 15.07.2004.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000762340/0 від 19.07.2004, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1792054 грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 1757306,50 грн.

Підставою для визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 1706400 грн. стало те, що згідно договору купівлі-продажу від 22.07.2003 позивачем було придбано у громадянина Індії будинок площею 1328,8 кв.м., розташований за адресою Київська обл., Обухівський район, смт.Козін, вул.Старокиївська, 16. У грудні 2003 року цей будинок та інше нерухоме майно позивачем передано до статутного фонду ЗАТ "Офіс". Оскільки зазначене майно не може вважатися основним засобом у розумінні пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зазначена операція з передачі даного будинку повинна бути включена до бази оподаткування ПДВ відповідно до п.1.4 ст.1 та п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно установчого договору ЗАТ "Офіс", прийнятого установчими зборами 18.11.2003, зареєстрованого виконкомом Горлівської міської ради за №3740 від 21.11.2003, позивач виступив його засновником та вніс до статутного фонду цього товариства вищезазначений будинок, що підтверджується актом прийому-передачі від 14.11.2003, а також будівлі під магазин та офіс, при цьому став власником 9470 акцій номінальною вартістю 1000 грн.

Відповідно до пп.3.2.8 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не є об’єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України; продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.

Під терміном "основні фонди", відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що позивач передав у якості внеску до статутного фонду ЗАТ "Офіс" будинок, строк експлуатації якого перевищує 365 календарних днів, тобто відноситься до основних фондів у розумінні п.8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дійшли вірного висновку, що ця операція не є об’єктом оподаткування ПДВ в силу пп.3.2.8 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому рішення відповідача у цій частині є необґрунтованим.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків оскаржуваних судових рішень.

Інших порушень норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі, під час касаційного перегляду не встановлено.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 19.01.2005 (в частині залишеній в силі) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2006 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.