К-23382/06 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму податкового зобов’язання за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД - 18.06.2008 Прийняття

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП №0000402301/0 від 24.05.2005, №0000402301/1 від 17.06.2005, №0000402301/2 від 05.09.2005, якими визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 122404,24 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД

Постановою Господарського суду м.Києва від 16.02.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006, позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не допущено порушень ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" та господарські операції проведені позивачем у повній відповідності до вимог Інструкції Національного банку України "Про порядок здійснення контролю та отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями".

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення – без змін.

Третя особа, представників у судове засідання касаційної інстанції не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001 по 31.12.2004, за результатами якої складено акт №239/23-1/00032112 від 19.05.2005.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 від 24.05.2005, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та за невиконання зобов’язань у розмірі 122404,24 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного узгодження, скарги позивача залишені без задоволення, прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0000402301/1 від 17.06.2005, №0000402301/2 від 05.09.2005, якими визначене позивачу податкове зобов’язання залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено з The Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication s.c. S.W.I.F.T(Бельгія) контрактну угоду №454 від 15.09.2000, про придбання позивачем ліцензій та програмного забезпечення та деяких послуг S.W.I.F.Tщодо цього програмного забезпечення. Згідно п. 2.1 та 2.2 Контракту Позивач має виплатити S.W.I.F.Tціну контракту за виконання його зобов’язань. Умови оплати передбачені ст. 12 Контракту.

Відповідно до п. 12.3 Контракту позивач здійснює платежі з супроводження програмного забезпечення в такому порядку: перший рахунок-фактура виставляється в кінці гарантійного строку пропорційно до 31 грудня року, в якому закінчується такий гарантійний строк; наступні рахунки-фактури та платежі супроводження виставляються кожного року заздалегідь в січні кожного року.

За контрактом №V697/92 від 29.10.1992, укладеним з Reuters Eastern Europe Limited (Великобританія) позивач отримує послуги, а саме має доступ до інформації, що вводиться учасниками та постачальниками такої інформації, та отримується з використанням обладнання Рейтер.

Умови надання послуг за вказаним контрактом передбачають виставлення відповідних рахунків-фактур (періодичність виставлення рахунків – 6 місяців авансом) та абонентську плату.

Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених ст.ст.1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Однак вищезазначений закон не визначає переліку документів на підставі яких імпортна операція резидента підлягає зняттю з валютного контролю.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", п.14 ч.1 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" головним органом валютного контролю, який здійснює валютне регулювання та контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів, а також забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю є Національний банк України.

Згідно ст. 44 Закону України "Про Національний банк України" та ч.1 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України наділений функціями уповноваженої державної установи при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До його компетенції входить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій, які відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" є обов’язковими для органів державної влади, банків, підприємств, організацій та установ.

Порядок здійснення контролю за експортними, імпортними та лізинговими операціями встановлений Інструкцією про порядок здійснення контролю та отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою постановою Національного банку України від 24.03.1999 №136 (z0338-99) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631 (z0338-99) , а також погодженою з Державною податковою адміністрацією України.

Згідно п.3.3 зазначеної Інструкції встановлено, що банк знімає імпортну операцію з контролю після пред’явлення документу, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом виконання робіт або надання послуг. Згідно абзацу 4 цього пункту передбачено, як виключення, що для підтвердження факту отримання резидентом послуг від міжнародних інформаційних і платіжних систем використовуються відповідні договори, рахунки на оплату, документи, які формує платіжна система після здійснення взаєморозрахунків, тощо.

Документ, який формує платіжна система після здійснення взаєморозрахунків може бути підтвердженням отримання послуг тільки від міжнародної платіжної системи, оскільки тільки така система може формувати подібні документи.

Враховуючи специфіку діяльності міжнародних інформаційних та платіжних систем, Національний банк України у абзаці 4 п.3.3 вищезазначеної Інструкції визначив відповідні документи, які можуть бути підставою для підтвердження факту отримання резидентом послуг від цих систем з метою зняття імпортної операції з валютного контролю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснював оплату послуг міжнародних інформаційних систем за контрактною угодою від 15.09.2000 №454 укладеною з S.W.I.F.T та контрактом від 29.10.1992 №V697/92 з Reuters по факту отримання послуг, а не на умовах відстрочення поставки, оскільки така оплата здійснювалася на підставі документів (рахунків-фактур), які згідно з вимогами чинного валютного законодавства підтверджують факт отримання зазначених послуг. Такі розрахунки здійснювалися за схемою "отримання послуг – оплата по факту", а тому висновки судів, що на них не поширюються вимоги ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та про відсутність підстав для застосування відповідальності передбаченої ст.4 цього Закону, є правильними.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків оскаржених судових рішень.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, прийняли правильні рішення, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 16.02.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 – без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.