Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: Дроздович О.С.;

відповідача: 1.Карпович В.М.;

2.Сохатюк О.С.

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Хмельницька макаронна фабрика"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 р.

у справі№22а-348/08 (3013/07)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Хмельницька макаронна фабрика"

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Закрите акціонерне товариство "Хмельницька макаронна фабрика" (далі по тексту – позивач, ЗАТ "Хмельницька макаронна фабрика") звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі по тексту – відповідач, ДПІ у м. Хмельницькому) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2007 р. №0000322302/0/4325.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2007 р. у справі №20/369-НА (суддя Гладій С.В.) позовні вимоги задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.05.2007 р. №0000322302/0/4325.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 р. у справі №22а-348/08 (3013/07) (головуючий суддя – Яворський І.О., судді Любашевський В.П., Довгополов О.М.) скасовано постанову Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2007 р. та прийнято нову постанову, якою відмовлено ЗАТ "Хмельницька макаронна фабрика" у задоволенні позовних вимог.

ЗАТ "Хмельницька макаронна фабрика", не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 р. у справі №22а-348/08 (3013/07), звернулось з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2007 р. залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ЗАТ "Хмельницька макаронна фабрика" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.05.2007 р. ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення №0000322302/0/4325, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 433 134,00 грн., в т.ч. 955 422,00 грн. основного платежу та 477 711,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення від 17.05.2007 р. №0000322302/0/4325 прийнято ДПІ у м. Хмельницькому на підставі акту "Про результати виїзної позапланової перевірки закритого акціонерного товариства "Хмельницька макаронна фабрика" код за ЄДРПОУ 00380511 з питання достовірності нарахування сум податку на додану вартість в деклараціях за квітень-жовтень 2004 року" від 03.05.2007 р. №2784/00380511/23-3 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла до 30.06.2005 р.) не забезпечено виконання порядку сплати податку на додану вартість до бюджету контрагентами по ланцюгу постачання, що призвело до заниження суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 955 422,00 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивач має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивач своїми діями не забезпечив виконання порядку сплати податку на додану вартість, тобто фактичне надходження податку до Державного бюджету України, а отже права передбачені п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не поширюються на платника податку, незалежно від наявності в нього відповідних декларацій та податкових накладних.

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

У зв’язку з виникненням від’ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту та факту виконання позивачем вимог цього Закону щодо подання до податкового органу податкових декларацій, відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивач має право на відшкодування податку на додану вартість.

Згідно із приписами п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Позиція відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відсутності підтвердження факту сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету контрагентами позивача, та, відповідно, відсутність права на відшкодування податку на додану вартість, суд касаційної інстанції визнає такою, що суперечить вимогам законодавства, яким визначається порядок та умови формування податкового кредиту платником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом першої інстанції позивачем дотримано вимоги норм вищевказаного закону при формуванні податкового кредиту за спірні періоди.

Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товару та на право отримати відшкодування з цього податку у випадку виникнення його від’ємного значення. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не ставить право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником своїх податкових зобов’язань та сплати ними сум до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до абз. 2 п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, настає лише у разі непідтвердження податковими накладними на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включеного до складу податкового кредиту.

Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України зазначає, що постанова Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2007 р. прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 р. помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга ЗАТ "Хмельницька макаронна фабрика" підлягає задоволенню в повному обсязі, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 р. підлягає скасуванню, а постанова Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2007 р. – залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Хмельницька макаронна фабрика" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 р. у справі №22а-348/08 (3013/07) задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 р. у справі №22а-348/08 (3013/07) скасувати.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2007 р. у справі №20/369-НА залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.