Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Сіроша М.В.

суддів: Бим М.Є., Васильченко Н.В., Матолича С.В., Харченка В.В.

при секретарі: Капустинському М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Южторгстрой" на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 05 грудня 2006 року у справі №2-а-21/06 за позовом ТОВ "Виробниче підприємство "Южторгстрой" до Державної виконавчої служби у Генічеському районі Херсонської області та Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області про визнання протиправними дій державної виконавчої служби та відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Виробниче підприємство "Южторгстрой" звернулось до суду з позовом до ДВС у Генічеському районі та управління Державного казначейства в Херсонській області, правонаступником якого є Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області, про визнання неправомірними дій ДВС щодо порушення строків здійснення виконавчого провадження та повернення виконавчих документів без виконання, відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 240188грн. Позивач вимоги обгрунтовував тим, що 06.08.2002 р. направив ДВС заяву про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчих написів державного нотаріуса, по якій винесено 07.08.2002р. постанову про відкриття виконавчого провадження, однак будь-яких повідомлень про хід здійснення виконавчого провадження до позивача не надходило. Позивач у грудні 2005 р. з листа ДВС №06-07/24019 дізнався, що 18.09.2002р. було накладено арешт на майно боржника, а 05.02.2003р. та 12.11.2004р. виконавчі написи було повернуто позивачу без виконання. Однак, ДВС не повідомив належним чином позивача про повернення виконавчих документів без виконання, та ним не надсилалися на адресу позивача виконавчі написи. Згідно постанови КМУ від 13.10.1992р. №577 (577-92-п) Генічеський винзавод відноситься до комунальної власності області, а тому на нього не поширюються вимоги Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) , на який посилається відповідач як на підставу повернення виконавчих документів. Окрім того, ДВС не зверталося до суду із заявою про зняття податкової застави з активів боржника. ДВС Такими неправомірними діями ДВС заподіяно позивачу матеріальну шкоду.

Постановою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачів на користь позивача 240188грн. матеріальної шкоди. В іншій частині позов залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 05 грудня 2006 року постанова суду першої інстанції скасована, а провадження у справі закрито.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обгрунтованою. Зазначає, що апеляційним судом порушено приписи п.п.1,4 ч.1 ст. 157 КАС України (2747-15) . Позов заявлено про визнання дій неправомірними та відшкодування шкоди, а розгляд такої категорії справ належить до компетенції адміністративного суду. Апеляційний суд закриваючи провадження в справі безпідставно послався на постанову господарського суду Херсонської області від 25.07.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27.10.2006р., оскільки в даній справі управління Держказначейства не було відповідачем, а предметом спору було визнання неправомірними дій щодо повернення виконавчих документів без виконання та зобов'язання поновити виконавче провадження.

В запереченнях на касаційну скаргу Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції як законну та обгрунтовану без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного .

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі послався на те, що по спору між ТОВ "Виробниче підприємство "Южторгстрой" та ДВС господарським судом Херсонської області постановлено рішення 25.07.2006р., яке набрало законної сили, а вимоги про стягнення матеріальної шкоди повинні вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов і стягуючи солідарно з відповідачів матеріальну шкоду та при цьому залишаючи без розгляду позов про визнання протиправними дій ДВС, мотивував своє рішення тим, що така вимога є предметом розгляду іншого адміністративного суду.

Однак з такими висновками суду погодитися не можна з таких підстав.

Судом не взято до уваги, що позивачем заявлено декілька вимог у одній позовній заяві, а саме про визнання дій ДВС протиправними та відшкодування заподіяної такими діями шкоди, тому в силу ст.21 КАС України (2747-15) такий позов підлягає розгляду в одному провадженні адміністративним судом, тобто в порядку адміністративного судочинства.

Слід зазначити, що ДВС було долучено до справи постанову господарського суду Херсонської області від 25.07.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27.10.2006р. у справі №13/52-АП-06 за позовом ТОВ "Виробниче підприємство "Южторгстрой" до ДВС у Генічеському районі, треті особи - ПП "Агрохім", ТОВ "НДВО "Юридична фірма "Фенікс", державне комунальне підприємство "Генічеський виноробний завод", про визнання протиправними дій та зобов'язання поновити виконавче провадження, однак ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не було з'ясовано, чи були предметом розгляду господарським судом Херсонської області 25.07.2006р. ті самі дії відповідача, які є предметом розгляду в даній справі.

Окрім того, суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідачів солідарно матеріальну шкоду, не взяв до уваги норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Так, згідно ч.3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) передбачено, що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Тобто, якщо судом буде встановлено неправомірність дій державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження, то шкода, заподіяна такими діями, підлягає відшкодуванню з державної виконавчої служби.

Також суд першої інстанції не перевірив доводів, викладених в позовній заяві, зокрема, що позивачу не були повернуті виконавчі написи нотаріуса та не надіслана постанова про повернення виконавчого документа.

Натомість в матеріалах справи міститься лист за підписом в.о. начальника ВДВС Генічеського РУЮ від 11.11.2005р. №06-07/24019, в якому зазначено, що 6 липня 2002 року на адресу ВДВС Генічеського РУЮ Херсонської області надійшла заява позивача про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчих написів нотаріуса про стягнення з Генічеського винзаводу 240188грн. на користь позивача та 243834грн. на користь ДП "Харчова фабрика" ВАТ "Білозерська харчосмакова фабрика". У зв'язку з ненадходженням коштів на розрахунковий рахунок позивача та відсутністю вудь-яких повідомлень про хід виконавчого провадження позивач 7 жовтня 2005 року звернувся до відповідача з відповідним листом. 6 грудня 2005 року позивач отримав від відповідача лист, з якого вбачається, що постановою державного виконавця від 7 серпня 2002 року відкрито виконавче провадження. 18 вересня 2002 року накладено арешт на майно боржника. 10.01.2003р. з Генічеської МДПI була отримана відповідь про відмову в наданні згоди на вилучення та реалізацію заставленого майна боржника. Згідно повідомлень АППБ "Аваль" відсутній рух коштів на рахунках боржника. Тому ДВС 05.02.2003р. на підставі п.2 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) повернула виконавчі написи стягувачеві. 22.07.2003р. до ВДВС повторно надійшли ті самі виконавчі написи про стягнення коштів з Генічеського винзаводу на користь ПП "Агрохім", згідно угод про уступку права на вимогу від 21.11.2002р. №2 (а.с.68) та від 22.11.2002р. №3 (а.с.69), та 24.07.2003р. відкрито виконавче провадження. Крім того, ДВС в своєму листі зазначила, що Генічеський винзавод включений до Додатку №1 Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та на примусову реалізацію майна державних підприємств шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню ДВС, встановлено мораторій, а тому виконавчі написи повторно 12.11.2004р. були повернуті стягувачеві без виконання.

Однак, такий лист не можна вважати належним доказом того, чи були винесені державним виконавцем постанови про повернення виконавчих документів, чи ні.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про направлення або ненаправлення на адресу позивача постанови про повернення виконавчих документів та повернення самих виконавчих документів.

Згідно ч.4 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

Також судами не з'ясовано, яким підприємством є Генічеський виноробний завод, тобто боржник по виконавчому провадженню, державним чи комунальним підприємством, хоча зазначена обставина має суттєве значення.

Судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки Угоді №3 від 22 листопада 2002року "Про уступку права на вимогу" (а.с.68), за якою позивач- ТОВ "Южторгстрой" передав ПП "Агрохім" право вимоги по виконавчому провадженню між ТОВ "Южторгстрой" та Комунальним підприємство "Генічеський виноробний завод" по виконанню виконавчого напису державного нотаріуса Генічеської державної нотаріальної контори, вчиненим 01.08.2002р. по опротестованими векселями №8135250969360, №8135250969361, №8135250969362, та Договору уступки вимоги від 30 березня 2006 року (а.с.77), згідно якого ТОВ "Южторгстрой" передав право затребування боргу з ДКП "Генічеський виноробний завод" ТОВ "НДВО "Юридична фірма "Фенікс", за змістом якого новий кредитор набув право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання грошових зобов'язань, підтверджених виконавчими написами державного нотаріуса Генічеської державної нотаріальної контори, вчиненими 01.08.2002р. №1-397, №1-398, №1-399 за опротестованими векселями №8135250969350, №8135250969352, №8135250969353, №8135250969360, №8135250969361, №8135250969362, 3813525069349.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за ріше нням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

Згідно ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 КАС України (2747-15) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що на підставі ч.2 ст. 227 КАС України (2747-15) судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничого підприємства "Южторгстрой" задовольнити частково.

Постанову Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 05 грудня 2006 року скасувати, а справу №2-а-21/06 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.