Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.I.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

при секретарі Лелюку О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 20.06.2006 р. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20.02.2007 р. у справі за його позовом до Київського міського військового комісаріату про перерахунок пенсії, -

встановила:

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського міського військового комісаріату, в якому просив відповідача перерахувати йому пенсію з врахуванням 33,3 % премії, 40 % посадового окладу, щомісячної надбавки в розмірі 100 % грошового забезпечення, щомісячної 90 % надбавки грошового забезпечення за безперервну службу, розміру підвищення пенсії як інваліду війни та надбавки за роботу з таємними документами в розмірі 15 % від посадового окладу.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.06.2006 р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20.02.2007 р., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі та рішення судів щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) та пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 (393-92-п) "Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" перерахунок пенсії з урахуванням надбавок, які особи не отримували під час проходження служби та включення до обчислення пенсії премії не було передбачено.

Закон України від 15 червня 2004 року "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , який набув чинності 01 січня 2005 року, не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням надбавок після звільнення із служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 01 січня 2005 року задоволенню не підлягають.

Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року - 100 відсотків перерахованої пенсії.

Проте суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, а апеляційний суд, залишаючи без змін постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 20.06.2006 р., не звернули увагу на позовну вимогу позивача про зобов'язання Київського міського військового комісаріату здійснити йому перерахунок пенсії з врахуванням надбавки за роботу з таємними документами в розмірі 15 % від посадового окладу та не досліджували питання щодо того, чи має ОСОБА_1 право на перерахунок пенсії з врахуванням даної надбавки.

Що стосується одержаної 28.09.2007 р. Вищим адміністративним судом України заяви ОСОБА_1 про зміну позовних вимог, то вона не підлягає задоволенню відповідно до частини 3 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якою встановлено, що суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 20.06.2006 р. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20.02.2007 р., необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 20.06.2006 р. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20.02.2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату про перерахунок пенсії - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.