Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Сіроша М.В.

суддів: Бим М.Є., Васильченко Н.В., Матолича С.В., Харченка В.В.

при секретарі: Капустинському М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою дочірнього підприємства "Трансбуд" відкритого акціонерного товариства "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року у справі №22/248-06/5324А за позовом дочірнього підприємства "Трансбуд" ВАТ "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання рішень нечинними, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006 року ДП "Трансбуд" ВАТ "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" звернулось до суду з позовом до УПФУ в Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинними рішень від 12 травня 2006 року №684, №685, №686.

Постановою господарського суду Одеської області від 21 червня 2006 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року постанову суду першої інстанції скасовано, а в позові відмовлено.

В касаційній скарзі ДП "Трансбуд" ВАТ "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд першої інстанції визнаючи нечинними рішення відповідача про нарахування штрафних санкцій та пені, виходив з того, що спірні рішення не відповідають вимогам Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та Iнструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" та прийняті відповідачем після того, як судом вже було ухвалено рішення про стягнення з позивача заборгованості по страховим внескам, зокрема, за період березень-квітень 2005 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваних рішень, а посилання суду першої інстанції на те, що відповідачем нараховано штрафні санкції та пеню за прострочення сплати заборгованості зі страхових внесків, які вже були предметом судового розгляду, суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки стягнення сум в судовому порядку не означає їх фактичної сплати, а тому відповідачем правомірно нараховані штрафні санкції та пеня.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням УПФУ в Малиновському р-ні м. Одеси від 12.05.2006р. №684 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 50% в сумі 119,95грн., в тому числі 73,13грн. штрафу та 46,82грн. пені за квітень 2005 року.

Рішенням УПФУ в Малиновському р-ні м. Одеси від 12.05.2006р. №685 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, нараховано пеню в розмірі 1120,54грн. за березень 2005 року.

Рішенням УПФУ в Малиновському р-ні м. Одеси від 12.05.2006р. №686 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 50% в сумі 1467,76грн., в тому числі 840,64грн. штрафу та 327,12грн. пені за березень 2005 року.

Зазначені рішення винесені відповідачем на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , яким передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч.3 ст. 20 вказаного Закону та п.5.9 Iнструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України"", затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1 (z0064-04) обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Підпунктом 10.1 п.109 Iнструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України"" передбачено, що документами, які є підставою для нарахування пені, є:

документи, що підтверджують суму страхових внесків, фінансових санкцій та строк їх сплати - Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з позитивною сумою; вимога про донараховані суми страхових внесків за актами перевірок та узгоджене рішення про застосовані фінансові санкції (штрафи); рішення суду;

документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за страховими внесками та боргу за фінансовими санкціями - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; договорів про розстрочення (відстрочення) страхових внесків; Розрахунок суми страхових внесків з від'ємною сумою; рішення про виключення з Державного реєстру підприємств та організацій України; свідоцтво про смерть фізичної особи.

Отже, наявність вищевказаних документів є необхідною для винесення рішення про стягнення пені.

Крім того, ч.14 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) встановлено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

Отже, можна зробити висновок, що оскільки рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу є виконавчим документом, то воно повинно відповідати вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , якою передбачено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, дата набрання чинності рішенням та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Дані вимоги Закону при винесені оскаржуваних рішень відповідачем виконані не були.

Також слід зазначити, що рішенням господарського суду Одеської області від 31.10.2005р. у справі за позовом УПФУ в Малиновському районі м. Одеси до ДП "Трансбуд" ВАТ "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" було стягнуто на користь позивача заборгованість по страховим внескам станом на 01.08.2005р., тобто спірними рішеннями відповідача по даній справі нараховано штрафні санкції та пеня і за періоди, що були предметом судового розгляду, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України (254к/96-ВР) , якою встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні рішення відповідача не відповідають вимогам Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та Iнструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", а тому є нечинними.

Отже, апеляційний суд помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, а суд першої інстанції вирішив спір відповідно до вимог чинного законодавства, тому зазначена обставина відповідно до ч.1ст.226 КАСУ є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду, та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Трансбуд" відкритого акціонерного товариства "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року скасувати, а постанову господарського суду Одеської області від 21 червня 2006 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.