22-а-15052/08 Про зобов’язання провести перерахунок пенсії та доплати - 14.04.2009 Прийняття

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Малиніна В.В.,

суддів: Романчук О.М., Горбань Т.І.,

при секретарі: Демченко Т.І.,

за участю: Позивача - Білиць В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії, -

У липні 2007 року ОСОБА_1 (далі-Позивач) звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області (далі - Відповідач, УПФУ в м. Білій Церкві), в якому просив зобов'язати Відповідача провести йому у відповідності до ст.ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" доплату до його пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, яка становить 440,00 грн. з 01.07.2007 року; перерахунок його пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленої Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) мінімальної пенсії за віком, розмір якої становить 410,06 грн., починаючи з 01.04.2007 року.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він є непрацюючим пенсіонером, інвалідом 2 групи, постійно проживає на території радіоактивного забруднення та являється потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи (категорія 1), а тому, відповідно до ст.ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на відповідну доплату до пенсії та перерахунок державної і додаткової пенсії у розмірах, визначених законом.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за проживання на території радіоактивного забруднення за період з 9 липня 2007 року, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440,00 грн. щомісячно.

В іншій частині позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати вищезазначену постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в частині відмови в задоволенні позову щодо проведення перерахунку державної і додаткової пенсії у розмірах, визначених законом.

В свою чергу Відповідач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених Позивачем вимог.

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення було порушено норми матеріального права. Зокрема, суд не взяв до уваги те, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Тому на думку апелянта, саме до відання Уряду належать питання, пов'язані з реалізацією і додержанням гарантій, передбачених пенсійним законодавством, що вказує на правомірність застосування ним постав КМУ при нарахуванні та призначенні пенсії Позивачу.

Заперечень на апеляційні скарги від сторін до суду не надходило.

В судовому засіданні Позивач підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги та просив іх задовольнити, а в задоволенні вимог апеляційної скарги Відповідача відмовити.

В судове засідання представник Відповідача не з'явився, причини неявки суду невідомі, бувповідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в м. Білій Церкві, є інвалідом 2 групи захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС ( довідка МСЕК серії НОМЕР_1 від 03.04.2000 р), являється постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 (посвідчення серії А № НОМЕР_2 від 28.05.1998 р. та вкладка до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС № НОМЕР_3 від 11.04.2000 р.), зареєстрований та постійно проживає в м. Біла Церква Київської області. Постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року (106а-91-п) /додаток № 1/ м. Біла Церква Київської області віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів вважає зазначити наступне.

Задовольняючи позов в частині зобов'язання проведення доплати до пенсії Позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ), пенсія непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, підвищується у розмірі доплати однієї мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 76 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.1996 року ( в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 15.03.2007 р. N 749-V (749-16) ) розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2007 року становить 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень".

Відповідно до ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а отже, постанови Кабінету Міністрів України не повинні суперечити нормативним актам, які мають вищу юридичну силу.

Так, застосування постанов, які містять положення щодо розрахунку доплат до пенсії, що суперечить чинним законам, є неправомірними.

Крім того, інтереси і права громадян є основоположними факторами чинного законодавства, тому твердження про обмеженість бюджетних асигнувань не може слугувати підставою для порушення цих прав. Згідно зі ст. 101 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" Кабінету Міністрів України в 2007 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які за законодавством визначаються залежно від розміру мінімальної зарплати в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами.

Ця норма закону, хоч і вимагає зважати на розміри асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами, проте вказує на те, що соціальні виплати за законодавством визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах.

Разом з тим, слід відмітити, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. (v0a6p710-07) визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) , в тому числі п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, що також визначено в п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) № 6-рп.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Позивач має право на одержання доплати до пенсії, передбаченої ст. 39 Закону № 796-ХІІ, а тому висновки суду в цій частині позову є правомірними та доводами апеляційної скарги Відповідача не спростовуються.

Що стосується висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині зобов'язання провести перерахунок пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів вважає його помилковим, мотивуючи це наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок пенсій Позивачу УПФ в м. Білій Церкві провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

Однак при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону N 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону N 796-XII (796-12) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо котрих установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 Закону N 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523 (523-97-п) , положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону N 796-XII. А в пункті 2 постанови N 1 (1-2002-п) Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей Закону (796-12) , причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що положення частини 3 статті 28 Закону N 1058-IV, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

Даної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, що підтверджується його висновком, викладеним в Постанові Судової палати в адміністративних справах ВСУ від 21 жовтня 2008 року у справі № 61-699 во 08.

Таким чином, Постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року (1-2002-п) , в частині встановлення обмежень щодо розмірів виплати державної та додаткової пенсій, не відповідає розмірам, встановленим іншими законами України.

Оскільки Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону № 796-ХІІ (796-12) , а не вказана постанова Кабінету Міністрів України.

Тому вимоги Позивача про зобов'язання провести перерахунок державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленої Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) мінімальної пенсії за віком у розмірі 410,06 грн. (починаючи з 01.04.2007 року), підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються вищевикладеним, а тому заявлені апелянтом вимоги не підлягають до задоволення.

Вимоги апеляційної скарги Позивача є обґрунтованими, підтверджуються зазначеними нормами діючого законодавства та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2007 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2007 року - задовольнити.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2007 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо зобов'язання провести перерахунок пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії в частині зобов'язання провести перерахунок пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, передбачених ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - задовольнити.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1, починаючи з 01 квітня 2007 року відповідно до ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В іншій частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2007 року - залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Справа № 22-а-15052/08 Головуючий у І-ій інстанції: Голуб А.В.

№ 2-а-4152/07 Суддя-доповідач: Малинін В.В.