Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі м. Рівне

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 року

та рішення Господарського суду Рівненської області від 11.02.2005 року

по справі № 2/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альфа Рівне"

до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В грудні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Альфа Рівне" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.02.2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 року, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Рівненської ОДПІ №0000982352/1 від 10.12.2004р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2836 грн. з мотивів невідповідності висновків податкового органу нормам чинного законодавства.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Рівненському районі м. Рівне просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 11.02.2005 року з підстав порушення судами норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 12.11.2004р. перевіркою господарської одиниці ТОВ "Альфа Рівне" (АЗС в с. Городець) виявлено, що при реалізації по талонах бензину не проведені розрахункові операції на загальну суму 567,20 грн. через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

За результатами адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000982352/1 від 10.12.2004р. про застосування до позивача 2 836 грн. штрафу за порушення п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відпуск нафтопродуктів через АЗС за талонами не є розрахунковою операцією в розумінні ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та не потребує застосування реєстратора розрахункових операцій, оскільки відпуск нафтопродуктів здійснювався після попередньої оплати нафтопродуктів за договорами купівлі - продажу.

Однак, зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Так з матеріалів справи вбачається, що за договором № 212 від 23 березня 2004 року позивач продав ОДКП "Рівнепаливо" бензин А-80 на загальну суму 120 000 грн.

За договором № 569-04 від 24.09.2004р. позивач продав Володимирецькому ОБ 420 літрів бензину А-95 на суму 1 260 грн.

Зазначені покупці здійснили попередню оплату бензину, про що свідчать банківські виписки за 03.11.2004р. та 01.09.2004р.

Позивач надавав покупцям розхідні накладні № 212/10 за період з 12.11.2004р. по 30.11.2004р. та № 569 від 24.09.2004р.

Позивач склав реєстр приймання-передачі № 569 бланків-карток (талонів) на відпуск ПММ відповідно до розхідних накладних покупцям.

Згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України (затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Мінекономіки, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998р. за № 81/38/101/235/122, зареєстрованої в Мін'юсті України 07.10.1999р. за № 685/3978) відпуск нафтопродуктів споживачам проводиться після попередньої оплати або за умов, передбачених угодами на відпуск нафтопродуктів.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції

При цьому, слід зазначити, що Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не містить обмежений перелік безготівкових операцій, на які поширюється його вимоги та в той же час звільняє від обов’язку проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій лише певне коло суб’єктів підприємницької діяльності (ст. 9 Закону)

Згідно зі ст. 2 вказаного Закону розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що місцем такої реалізації товарів (нафтопродуктів) є АЗС, що належить ТОВ "Альфа Рівне".

Талони при здійсненні вказаних операцій не можуть використовуватися лише як акт приймання - передачі, оскільки право власності на товар (нафтопродукти) може настати лише при передачі пального. Факт переходу права власності від ТОВ "Альфа Рівне" до контрагентів підтверджується поверненням талону продавцю (ТОВ "Альфа Рівне"), при цьому відсутність талону позбавляє права на отримання палива.

Таким чином, придбання особами за готівкові чи безготівкові кошти талонів на пальне не звільняє позивача від обов'язку проведення операцій по відпуску товару (нафтопродуктів) за такими талонами через реєстратор розрахункових операцій.

Статтею 2 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 92 Конституції України, виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори. Такий перелік містить, зокрема ст.ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", а Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) норми якого було порушено позивачем, не визначають податків і зборів (обов'язкових платежів).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, на виконання своїх функцій, за результатами перевірки позивача прийняв зазначене вище податкове повідомлення-рішення, в той час як така форма акту ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування". У даному випадку штраф, накладений за порушення позивачем Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не відноситься до категорії податкового зобов'язання, або податкового боргу, та встановлюється окремим законодавством, а тому за наслідками перевірки, такою формою акту ненормативного характеру мало бути рішення про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 230 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції або прийняти нову постанову.

Згідно ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції може змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції;

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Отже, за таких обставин, рішення Господарського суду Рівненської області від 11.02.2005 року по справі № 2/21 має бути змінене в частині, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі м. Рівне задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 року.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 11.02.2005 року по справі №2/21 змінити, резолютивну частину рішення викласти в такій редакції: Позов задовольнити частково. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000982352/1 від 10.12.2004р. в частині визначення штрафних санкцій, як податкового зобов'язання. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.