Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання - Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Баштанському районі

на постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 21.06.2006р. у справі № 2-а-26/2006р. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 02.10.2006р. (справа № 22-а-430/2006р.)

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Баштанському районі

про визнання нечинним податкового повідомлення,

за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - не з'явились,

ОСОБА_1 подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є відповідач, № 0000671700/0 від 28.04.2006р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5 992 грн. 35 коп.

Постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 21.06.2006р. у справі № 2-а-26/2006р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 02.10.2006р. (справа № 22-а-430/2006р.) позов задоволено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що дохід від спадкового майна у виді земельної частки (паю) оподатковується за нульовою ставкою; право на земельну частку (пай) не є корпоративним правом фізичної особи або іншим об'єктом комерційної власності.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ст. 167 ГК України, п. 1.8. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , обов'язок позивача сплатити податок з доходів фізичних осіб від одержання земельного сертифікату (майнового права, яке з метою оподаткування розглядається як об'єкт комерційної власності поряд з корпоративним правом).

Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач після смерті матері отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що складається з права на земельну частку (пай) розміром 7,84 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Новопавлівської сільської ради Баштанського району, яке належало спадкодавцю на підставі виданого Баштанською районною державною адміністрацією сертифікату; в травні 2006 року отримав податкове повідомлення № 0000671700/0 від 28.04.2006р. про обов'язок сплатити суму податкового зобов'язання в розмірі 5 992 грн. 35 коп. за ставкою 13% від вартості спадщини.

Встановлення ставок, механізму справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) та об'єктів оподаткування виключно законами України про оподаткування передбачене ст. ст. 1, 6 Закону України "Про систему оподаткування".

Підпунктом 13.1. ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачений поділ об'єктів спадщини платника податку з метою оподаткування, зокрема, на об'єкти нерухомого майна, до яких згідно ч. 1 ст. 181 ЦК України належать земельні ділянки.

Відповідно до п. 17 розділу X Перехідні положення ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства; сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

З аналізу зазначених норм слідує, що успадковані сертифікати на право на земельну частку (пай) не можуть бути об'єктом оподаткування, оскільки вони не посвідчують майнове право особи, а є лише правовстановлюючими документами для набуття особою такого права відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Також слід відмітити обґрунтоване зазначення судами першої та апеляційної інстанцій про те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) не можна розглядати як об'єкт комерційної власності поряд з корпоративним правом, оскільки в силу ст. 167 ГК України право на земельну частку (пай) не визначає прав власника цього паю у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством та отриманні частки прибутку.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Баштанському районі без задоволення, а постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 21.06.2006р. у справі № 2-а-26/2006р. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 02.10.2006р. (справа № 22-а-430/2006р.) - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.