Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства "Миколаївський глиноземний завод" (далі - ВАТ "МГЗ") про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів за касаційною скаргоюОСОБА_1 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 07 грудня 2006 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ТОВ "МГЗ", просив визнати недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "МГЗ" від 16 березня 2004 року щодо деномінації акцій останнього шляхом їх консолідації і затвердження відповідних змін до статуту ВАТ "МГЗ", щодо кількості і номінальної вартості акцій, на які розділено статутний фонд підприємства.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 серпня 2006 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за вказаним позовомОСОБА_1

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 07 грудня 2006 року апеляційну скаргуОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 серпня 2006 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням вимог матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанцій відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження та апеляційний суд залишаючи рішення без зміни виходили з того, що даний спір між сторонами пов'язаний з правом власності та корпоративним правом і не відноситься до публічно-правових відносин, а тому його заява не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, оскільки він відповідає вимогам чинного процесуального законодавства. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), нормами якого керувався позивач при зверненні до суду, набрав чинності 01 вересня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Як видно з матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу права власності на майно підприємства та у зв'язку з порушення відповідачем корпоративних прав акціонера при здійсненні суб'єктом господарювання управлінських функцій.

Відповідач не є суб'єктом владних повноважень, і оскаржуване рішення прийняв як суб'єкт господарювання на здійснення управлінських функцій відповідно до його статуту.

Таким чином, дана справа не є публічно-правовим спором, а отже й не підлягає вирішенню у відповідності з нормами КАС України (2747-15) .

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 07 грудня 2006 року в адміністративній справі за позовомОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Миколаївський глиноземний завод" про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.