Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2007 року

та постанову Господарського суду Київської області від 29.05.2007 року

по справі № А20/168-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кагарлицьке АТП-13255"

до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області

про зобов’язання вчинити дії щодо звільнення частини активів з податкової застави, -

Відкрите акціонерне товариство "Кагарлицьке АТП-13255" (далі – позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області (далі – відповідач / скаржник), про зобов’язання вчинити дії щодо звільнення частини активів з податкової застави.

Постановою Господарського суду Київської області від 29.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2007 року позовні вимоги задоволено повністю: зобов'язано Кагарлицьку об'єднану державну податкову інспекцію звільнити з податкової застави активи ВАТ "Кагарлицьке АТП-13255"; скласти за участю Відкритого акціонерного товариства "Кагарлицьке АТП – 13255" акт опису заставленого майна, надавши підприємству право самостійно визначити перелік активів, на які може бути розповсюджено право податкової застави, забезпечивши збереження у податковій заставі активів, сукупна звичайна вартість яких не є меншою двократного розміру податкового боргу; зобов'язано відповідача внести зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна в частині визначення об'єкту обтяження.

Судові рішення вмотивовані неправомірністю дій відповідача, що полягають в незаконній відмові відносно обмеження застосування права податкової застави та подальше його поширення на всі активи підприємства позивача.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій податкова інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення 58 Конституції України (254к/96-ВР) , п.п. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. (далі – Закон №2181), рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005р. №2-рп/2005 (v002p710-05)

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі активи підприємства було передано у податкову заставу, яку зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 18 квітня 2002р. Сукупна вартість активів підприємства, на які було розповсюджено право податкової застави складала 12 095 846,00 грн. 24 березня 2005 року Конституційний Суд України своїм рішенням від 24.03.2005р. №2-рп/2005 (v002p710-05) визнав такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) деякі положення Закону №2181, зокрема, п.п. 8.2.2. п. 8.2. ст. 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу. Отже, на думку позивача. починаючи з 24.03.2005 року податковий орган мав здійснити дії щодо зняття податкової застави з усіх активів позивача та розповсюдити податкову заставу виключно на активи, що за своєю вартістю дорівнюють сумі податкового боргу платника податків, з урахуванням того, що станом на дату звернення до суду податковий борг позивача зменшився і становить, на думку останнього, 99238,00 грн. Податкова інспекція листом № 2432/10/24 від 04.04.2007 року відмовила позивачеві у звільненні частини його активів з податкової застави. За таких обставин позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують право позивача на вільне розпорядження власними активами (майном).

Наказом Державної податкової адміністрації України № 385 (v0385225-06) від 06.07.2006р. було затверджено податкове роз'яснення положень статті 8 Закону №2181. Відповідно до цього податкового роз'яснення таке право поширюється на активи платника податків, розмір яких не є меншим двократного розміру суми податкового боргу платника податків на день виникнення права податкової застави.

За даними бухгалтерського обліку вартість таких активів визначається на підставі їх експертної оцінки відповідно до норм Закону України від 12.07.2001р. № 2658 (2658-14) "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

До акту опису включаються активи, у тому числі рухоме і нерухоме майно та цінні папери, які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення податкового боргу на публічних торгах (шляхом проведення цільових аукціонів чи біржових торгів) або через організації роздрібної торгівлі:

Платник податків самостійно визначає перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення його податкового боргу відповідно до законів України.

У своєму рішенні Конституційний Суд України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 (v015p710-04) зазначив, що справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Елементи права, зокрема, розмірність, рівність, мораль, об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права.

Згідно пункту 8 частини 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, не встановлювали фактичний розмір податкового боргу позивача. Докази на встановлення справжньої балансової вартості обтяжених податковою заставою активів боржника не досліджувались.

Вищезазначена неповнота судового розгляду, як наслідок порушення судами попередніх інстанцій частини 4 ст. 11, ст. 86 КАС України, може вплинути на правильність вирішення спору та з врахуванням меж перегляду справи судом касаційної інстанцій, встановлених частиною 1 ст.220 цього Кодексу, не може бути усунута останнім.

Таким чином, господарські суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2007 року та постанову Господарського суду Київської області від 29.05.2007 року по справі № А20/168-07 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .