Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2007 року

та постанову Господарського суду Донецької області від 30.08.2007 року

по справі № 34/227

за позовом Приватної виробничо-комерційно фірми "Санава"

до 1) Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька,

2) Головного управління Державного казначейства у Донецькій області

про стягнення бюджетної заборгованості та відсотків, -

У серпні 2006 року Приватна виробничо-комерційна фірма "Санава" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі – відповідач-1 / скаржник) та Головного управління Державного казначейства у Донецькій області (далі – відповідач-2) про стягнення бюджетної заборгованості та відсотків.

Постановою господарського суду Донецької області від 30.08.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2007 року у даній справі позов задоволено частково; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька надати до Головного управління казначейства у Донецькій області висновок для відшкодування з бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень, квітень 2004 року у сумі 233179 грн. 50 коп., з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме звернення позивачем з позовом за межами встановленого діючим законодавством строку. Інших спростувань висновків місцевого та апеляційного господарський судів стосовно обґрунтованості підстав та сум бюджетного відшкодування податковий орган не наводить.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватна виробничо-комерційна фірма "Санава" є юридичною особою, включена до ЄДРПОУ та є платником податку на додану вартість.

Звітування позивачем до податкового органу деклараціями з податку на додану вартість за березень, квітень 2004 року з визначенням суми бюджетного відшкодування, які можуть бути відшкодовані платнику податку протягом місяця, що настає після подання цієї декларації на рахунок в установі банку складає 140000 грн. та 130833 грн. відповідно.

Правомірність формування зазначеного бюджетного відшкодування підтверджена долученими до матеріалів письмовими доказами, а саме: актом перевірки від 11 червня 2004 року за номером № 38/23-212-1-13534186, даними зворотного боку облікової картки платника податку на додану вартість, актом перевірки від 18 жовтня 2004 року № 367-23-112-13534186, актом перевірки від 7 листопада 2005 року № 155/23-6/13534186, актом звірки від 03.08.2007 року №02-41/33536.

Факт існування бюджетної заборгованості підтверджується документально та не заперечується сторонами.

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ним, зокрема, визначається порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Характер зазначеної суми як бюджетної заборгованості в розумінні підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не є спірним між сторонами, застосування приписів вищезазначеного підпункту здійснюється пропорційно нормі права у часі, з урахуванням того, що його зміна відбулася з 1 січня 2006 року, з урахуванням приписів абзацу 11 пункту 13 розділу 2 "Перехідних положень" (стаття 102 Закону України від 25 березня 2005 року № 2505).

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо неправомірності правової позиції скаржника відносно застосування нової редакції Закону до 1 січня 2006 року, з огляду на приписи частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої, зокрема, закони не мають зворотної дії в часі.

При цьому суди слушно зауважили, що право на стягнення коштів з бюджету позивач мав у будь-який час, включаючи день погашення. Тому щодо терміну реалізації такого права (в момент виникнення бюджетної заборгованості або в момент її погашення) позивач, як платник податків, визначається самостійно

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою даної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод, чи інтересів.

Спеціальним Законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III (2181-14) . Строки давності визначені статтею 15 цього Закону. Підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 даної статті передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. З аналізу зазначених норм вбачається, що для повернення надміру сплаченого податку на додану вартість (бюджетного відшкодування) встановлений термін 1095 днів.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2007 року та постанову Господарського суду Донецької області від 30.08.2007 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2007 року та постанову Господарського суду Донецької області від 30.08.2007 року у справі № 34/227 залишити без змін.

Справу № 34/22 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.