Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2007 р.

та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2007 р.

у справі № А23/61 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпролісзбут"

до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

за участю Прокуратури Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2007 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2007 р., задоволено позовні вимоги ТОВ "Дніпролісзбут" та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 0000362301/2 та № 0000372301/2 від 10.01.2007 р.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськаоскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2007 р. і ухвалити нове рішення, яким позивачу в задоволенні позову відмовити.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Дніпролісзбут" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за травень 2006 року, за результатами якої складено акт № 34/23-513/24443340 від 08.09.2006 р.

Перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено в квітні 2006 р. до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 339022,60 грн. з операції по придбанню векселя в межах бартерної (товарообмінної) угоди по податковій накладній ПП "Брік-ЕвенА" та безпідставно віднесено в травні 2006 р. до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 1122767,35 грн. з операцій по придбанню векселів в межах бартерних (товарнообмінних) угод по податкових накладних ПП "Територія" та ПП "Земресурси".

На підставі висновків вказаного акту перевірки, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

· № 0000362301/0 від 18.09.2006 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2006 р. на суму 479738,00 грн.;

· № 0000372301/0 від 18.09.2006 р., яким визначено розмір податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 1397460,40 грн., з яких основний платіж – 998186 грн., штрафні (фінансові) санкції - 399274,40 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем, первинна скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін та відповідачем 19.10.2006 р. було прийнято податкові повідомлення рішення № 0000362301/1 та № 0000372301/1.

За результатами розгляду повторної скарги позивача рішенням ДПА у Дніпропетровській області № 266/10/25-008 від 10.01.2007 р. скарга позивача частково задоволена, податкове повідомлення-рішення № 0000372301/0 від 18.09.2006 р. (№ 0000372301/1 від 19.10.2006 р.) скасовано в частині визначення податкового зобов’язання позивача по сплаті податку на додану вартість у розмірі 792589 грн. та 10.01.2007 р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

· № 0000362301/2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2006 р. на суму 479738 грн.;

· № 0000372301/2, яким визначено розмір податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 604871,40 грн., з яких основний платіж- 432051 грн., штрафні (фінансової) санкції - 172820,40 грн.

Позивачем протягом квітня-травня 2006 р. було укладено договори на проведення товарообмінних операцій: договір № 26/04-06Б від 26.04.2006 р. з ПП фірма "Брік-Евен А"; договір № 26/05-06Б від 26.05.2006 р. з ПП "Земресурси"; договір № 29/05-06Б від 29.05.2006 р. з ПП "Територія".

Предметом вказаних договорів є зустрічна поставка (міна) рівних по договірній ціні товарів, яка здійснюється без оплати коштами на компенсаційній основі.

Згідно вказаних договорів позивач зобов’язується поставити товар на суму та в асортименті, який передбачено додатком до договору № 1, а друга сторона (ПП "Брік-Евен А", ПП "Земресурси", ПП "Територія" відповідно до укладеного з ними договору) зобов’язувались на таку ж суму, як вартість товару, передати передбачений договором (додатком до договору № 2) товар - простий вексель. Крім цього, умовами договорів передбачено, що право власності на товар виникає в момент підписання видаткових документів або актів прийому-передачі.

Дані договори поставки (міни) рівних по договірній ціні товарів виконані учасниками договорів.

На виконання зобов’язань за договорами позивачем поставлено передбачений умовами договорів товар і за відповідними актами приймання-передачі отримано передбачені умовами договорів прості векселі, а саме:

· 26.04.2006 р. складено акт приймання-передачі векселя за договором № 26/04-06Б від 26.04.2006 р. з ПП фірма "Брік-Евен А", відповідно до якого позивач отримав простий вексель № 65305299872184, векселедавець ТОВ "Видавничий дім "Дніпровська хвиля", дата складання векселя 11.01.2006 р., номінальна вартість 2034135,60 грн., строк платежу за векселем - за пред’явленням, також ПП фірма "Брік-Евен А" видано податкову накладну № 4-26/1 від 26.04.2006 р. на договірну вартість простого векселя - 2034135,60 грн., у тому числі податок на додану вартість - 339022,60 грн.;

· 26.05.2006 р. складено акт приймання-передачі векселя за договором № 26/05-06Б від 26.05.2006 р. з ПП "Земресурси", відповідно до якого позивач отримав простий вексель № 65305299873316, векселедавець ДП "Меликон-Дніпро" ТОВ "Меликон-М", дата складання векселя 07.04.2006 р., номінальна вартість 3604115,32 грн., строк платежу за векселем - за пред’явленням, також ПП "Земресурси" 26.05.2006 р. видано податкову накладну № 26051 на договірну вартість простого векселя 3604115,32 грн., у тому числі податок на додану вартість 600685,89 грн.;

· 29.05.2006 р. складено акт приймання-передачі векселя за договором 29/05-06Б від 29.05.2006 р. з ПП "Територія", відповідно до якого позивач отримав простий вексель № 65305299923740, векселедавець ТОВ "Видавничий дім "Дніпровська хвиля", дата складання векселя 26.04.2006 р., номінальна вартість 3132494,11 грн., строк платежу за векселем - за пред’явленням, також ПП "Територія" 29.05.2006 р. видано податкову накладну № 29054 на договірну вартість простого векселя – 3132494,11 грн., у тому числі податок на додану вартість 522082,35 грн.

Судами встановлено, що суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних, виданих ПП фірма "Брік-Евен А" 26.04.2006 р., ПП "Земресурси" 26.05.2006 р., ПП "Територія" 29.05.2006 р., були віднесені позивачем до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Пунктом 1.6. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що товари – це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до п. 1.19 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" бартер (товарний обмін) - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 293 Господарського кодексу України - за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін. За погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству. Не може бути об’єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством доосновних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством. Законодавством можуть бути встановлені також інші особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов’язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господарювання. До договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін.

На підставі аналізу вказаних правових норм, суди обґрунтовано вказали на те, що оскільки простий вексель поєднує в собі ознаки платіжного документа і цінного паперу, то простий вексель може приймати участь в господарських відносинах і бути об’єктом торгових операцій купівлі-продажу, міни (бартеру) тощо; встановлені чинним законодавством обмеження, стосовно того яке майно не може бути об’єктом договору міни (бартеру), на спірні операції з векселями не розповсюджуються; прості векселі третіх осіб, які були передані позивачу ПП фірма "Брік-Евен А", ПП "Земресурси", ПП "Територія", не приймають участь в операціях по їх емісії або погашенню, тому вони є товаром, і їх передача на умовах передбачених укладеними позивачем договорами № 26/04-06Б від 26.04.2006 р., № 26/05-06Б від 26.05.2006 р., № 29/05-06Б від 29.05.2006 р., передбачає перехід права власності до сторони за цими договорами - позивача і має знаки операції з продажу товару (векселя), а така операція з продажу товарів відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) є об’єктом оподаткування цим податком.

Відповідно до п. 4.8 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об’єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя. У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя. Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов’язання з цього податку, крім податкових векселів.

Врахувавши те, що у договорах № 26/04-06Б від 26.04.2006 р. з ПП фірма "Брік-Евен А", № 26/05-06Б від 26.05.2006 р. з ПП "Земресурси", № 29/05-06Б від 29.05.2006 р. з ПП "Територія" приймали участь векселі, векселедавцем яких є треті особи, які не є сторонами цих договорів, і прості векселі не були пред’явлені як боргове зобов’язання, господарські операції за цими договорами не передбачали зарахування грошових коштів на рахунки жодної з сторін за договором і ці операції є бартерними, суди дійшли до обґрунтованого висновку, що в операціях за наведеними договорами прості векселі виступають виключно в якості товару, оскільки прості векселі, як товар, обмінюються на інший товар, тому ці операції відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) є об’єктом оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Пунктом 4.2 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов’язаній з продавцем особі чи суб’єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами встановлено, що податкові накладні, які стали підставою віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за спірними операціями, складені відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, суди дійшли висновку, що за спірними бартерними операціями на дату передачі векселів за актом приймання-передачі, у позивача відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) виникло право на податковий кредит.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2007 р. та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2007 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.