Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого-судді - Бутенка В.I.,

суддів: Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

Сороки М.О.,

Чумаченко Т.А.,

при секретарі Мацюк Т.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Херсонської міської ради про скасування рішення міської ради та Державного акту на право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх вимог позивачі вказували на те, що їм на праві власності належить житловий будинокАДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 500 кв.м. Відповідач ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_2, розташованій на земельній ділянці площею 495 кв.м. Він самовільно захопив частиу земельної ділянки площею 20 кв.м., на якій розташований належний їм житловий будинок.

Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 вересня 2006 року позов задоволено повністю.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 вересня 2006 року залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати і постановити нову ухвалу, в якій відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог.

Позивачі в запереченнях на цю касаційну скаргу посилаються на необгрунтованість викладених в скарзі доводів і просять відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом ст. 3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішуючи даний спір по суті, суди як першої, так і апеляційної інстанцій виходили з того, що дана справа є адміністративною.

Однак такий висновок є помилковим, таким що базується заснований на невірному застосуванні норм процесуального права.

Так, при цьому судами не враховано, що відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних,, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Як видно з матеріалів справи, 09 серпня 2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом, предметом якого є захист права власності на земельну ділянку.

З огляду на предмет спору, слід зазначити, що відповідачі - ОСОБА_2 та Херсонська міська рада не виконують у спірних правовідносинах владних управлінських функцій на основі законодавства і вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Слід також зазначити, що відповідно до вимог ст.ст. 17 та 50 КАС України (2747-15) , громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Однак суди попередніх інстанцій не звернули на це уваги і допустили ОСОБА_2 до участі у справі в якості відповідача.

Таким чином, при вирішенні судом першої інстанції даної справи за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , з чим погодився і апеляційний суд, було порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 КАС України (2747-15) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо ж провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України (2747-15) .

За таких обставин, згідно вимог ст. 228 КАС України (2747-15) , оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі повинно бути закрито, що не позбавляє ОСОБА_3 та ОСОБА_1 права звернутись із позовом до суду цивільної юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 157, 220, 221, 222, 223, 228, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 13 грудня 2006 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і Херсонської міської ради про скасування рішення міської ради та Державного акту на право власності на земельну ділянку - закрити.

Роз'яснити позивачам, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.