Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представників відповідача – Савенко Ю.Н., Білоглазенко Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси

на постанову господарського суду Черкаської області від 11 серпня 2006 року

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06 листопада 2006 року

у справі № 09/3604а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезіс-Ротор"

до Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції (правонаступник - Державна податкова інспекція у місті Черкаси)

про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, -

У липні 2006 року ТОВ "Генезіс-Ротор" звернулось до суду з позовом до Черкаської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0001132301/0 від 06 лютого 2006 року.

Під час розгляду справи Черкаську ОДПІ було замінено на її правонаступника – ДПІ у м. Черкаси.

Постановою господарського суду Черкаської області від 11 серпня 2006 року позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення Черкаської ОДПІ від 06 лютого 2006 року № 0001132301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 185879, 00 грн., у тому числі 123919, 00 грн. - основний платіж та 61960, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Генезіс-Ротор" 3, 40 грн. судових витрат.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06 листопада 2006 року постанову господарського суду Черкаської області від 11 серпня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Черкаси, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Черкаської області від 11 серпня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06 листопада 2006 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Черкаська ОДПІ провела комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Генезіс-Ротор" за період з 01 січня 2003 року по 01 жовтня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 145/23-208/21376583 від 01 лютого 2006 року.

Перевіркою було встановлено наступне.

ТОВ "Генезіс Ротор" укладало з КГ ТОВ "Славутич" договори на отримання послуг на виготовлення нестандартного обладнання, модернізацію установки травлення сировини, нестандартного обладнання для хімічної промисловості, а саме: № 22/Д від 22 квітня 2003 року, № 21/С від 21 травня 2003 року, № 1/А від 02 січня 2004 року, № 3/Б від 19 лютого 2004 року, № 6/Е від 30 червня 2004 року, № 9/К від 10 серпня 2004 року, № 11/К від 25 серпня 2004 року, № 8/Д від 28 квітня 2005 року, № 11/Д від 28 квітня 2005 року, № 11/Д від 06 травня 2005 року, № 15/Е від 15 червня 2005 року, № 16/Ж від 21 червня 2005 року, № 13/Е від 10 червня 2005 року.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ "Генезіс-Ротор" перерахувало на рахунок в банку КГ ГОВ "Славутич" 743 338, 60 грн., у тому числі: 2003 рік - 119 636, 00 грн.; 2004 рік - 311 433, 80 грн.; 9 місяців 2005 року - 312 268, 80 грн.

Позивачем було отримано від КГ ТОВ "Славутич" товарів (робіт, послуг) на загальну суму 743386, 60 грн., в тому числі податок на додану вартість – 123919, 76 грн.

В свою чергу, КГ ТОВ "Славутич" видало податкові накладні, на підставі яких позивачем було віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість з відображенням їх у відповідних податкових періодах у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та в деклараціях.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31 серпня 2005 року у справі 08/3681, яке набрало законної сили, визнані недійсними рішення виконавчого комітету Черкаської районної ради народних депутатів від 26 грудня 1991 року № 203 "Про державну реєстрацію КГ ТОВ "Славутич"; Статут КГ ТОВ "Славутич", починаючи з 11 лютого 2002 року; рішення засновників КГ ТОВ "Славутич", викладене у протоколі № 6 від 11 лютого 2002 року; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06 серпня 1997 року з 11 лютого 2002 року.

На підставі вказаного рішення Черкаська ОДПІ свідоцтво від 06 серпня 1997 року № 32450491 про реєстрацію платником податку КГ ТОВ "Славутич" актом від 18 листопада 2005 року № 235/15 анулювало з 11 лютого 2002 року.

З посиланням на статус КГ ТОВ "Славутич" після рішення господарського суду Черкаської області від 31 серпня 2005 року у справі 08/3681, факт анулювання Черкаською ОДПІ з 11 лютого 2002 року свідоцтва з 06 серпня 1997 року № 32450491 про реєстрацію податку на додану вартість КГ ТОВ "Славутич", а також установлені господарським судом Черкаської області факти про те, що у господарських операціях з товариством на стороні продавця від імені КГ ТОВ "Славутич" діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення таких операцій та підписання документів податкової звітності, в акті перевірки зроблено висновок про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем були сформовано податковий кредит, є такими, що складені з порушенням чинного законодавства, і тому підлягають виключенню зі складу податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного, в акті перевірки зроблено висновок про порушення підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.4 п. 7.2, підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та про заниження податку на додану вартість на загальну суму 123919, 00 грн., в тому числі за квітень 2003 року – 1 980, 00 грн., за травень 2003 року – 7 480, 00 грн., за липень 2003 року – 4 300, 00 грн., за серпень 2003 року - 4 450, 00 грн., за вересень 2003 року - 800, 00 грн., за жовтень 2003 року - 633, 00 грн., за листопад 2003 року - 296, 00 грн., за січень 2004 року – 1 300, 00 грн., за лютий 2004 року – 5 450, 00 грн., за квітень 2004 року – 5 700, 00 грн., за травень 2004 року – 4 396, 00 грн., за червень 2004 року - 500, 00 грн., за липень 2004 року – 3 583, 00 грн., за серпень 2004 року -17 030, 00 грн., за жовтень 2004 року – 4 596, 00 грн., за листопад 2004 року - 5680, 00 грн., за грудень 2004 року – 3 700, 00 гри., за травень 2005 року – 23 960, 00 грн., за червень 2005 року – 8 070, 00 грн., за липень 2005 року - 20 015, 00 грн.

06 лютого 2006 року Черкаська ОДПІ на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0001132301/0, яким ТОВ "Генезіс-Ротор" визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 185879, 00 грн., у тому числі 123919, 00 грн. – основний платіж та 61960, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішенням господарського суду Черкаської області від 25 жовтня 2005 року у справі 01/4575а, яке набрало законної сили, припинена юридична особа - КГ ТОВ "Славутич" з підстав не подання протягом року документів фінансової звітності та податкових декларацій.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем сформовано податковий кредит відповідно до вимог законодавства, що свідчить про безпідставність спірного податкового повідомлення – рішення.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (абзац перший підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону).

Згідно з підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищезгаданого Закону дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (абзац перший підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону).

Таким чином, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару (робіт, послуг) при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Абзацом першим підпункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (абзац перший підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи те, що позивачем було сплачено КГ ТОВ "Славутич" суму податку на додану вартість в складі вартості фактично придбаних послуг, а податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, були виписані КГ ТОВ "Славутич", яке на момент складання податкових накладних перебувало в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та було зареєстровано платником податку на додану вартість, і які за змістом відповідають вимогам підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30 травня 1997 року № 165 (z0233-97) , тобто є оформленими належним чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за цими операціями.

При цьому колегія суддів зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", відповідно до якої якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суди попередніх інстанцій не встановили, а відповідач не посилався та не довів обізнаність позивача щодо обставин державної реєстрації його контрагента, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків.

Крім того, ТОВ "Генезіс-Ротор" відповідно до положень п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), як платник податку на додану вартість, несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем у разі, якщо він виконав усі передбачені законодавчі умови для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Черкаси підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Черкаської області від 11 серпня 2006 року та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06 листопада 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси залишити без задоволення, а постанову господарського суду Черкаської області від 11 серпня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.