Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача – Розум Е.В.,

представника відповідача – Вініченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

на постанову господарського суду Запорізької області від 08 серпня 2006 року

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 10 листопада 2006 року

у справі № 13/228/06-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод металевих конструкцій"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень, -

У травні 2006 року ВАТ "Запорізький завод металевих конструкцій" звернулось до суду з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання нечинними податкового повідомлення – рішення № 0000881314/2 від 20 лютого 2006 року та податкового повідомлення – рішення № 0000881314/3 від 11 травня 2006 року.

Постановою господарського суду Запорізької області від 08 серпня 2006 року позов задоволено.

Визнані нечинними податкові повідомлення – рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000881314/2 від 20 лютого 2006 року та № 0000881314/3 від 11 травня 2006 року.

Судові витрати присуджені з Державного бюджету.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 10 листопада 2006 року постанову господарського суду Запорізької області від 08 серпня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 08 серпня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 10 листопада 2006 року, ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ВАТ "Запорізький завод металевих конструкцій", посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення у відповідності із законодавством, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів, просить залишити касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 08 серпня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 10 листопада 2006 року – без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі провела комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Запорізький завод металевих конструкцій" за період з 01 липня 2002 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 37/08-4/05402588 від 19 жовтня 2005 року.

В акті перевірки було встановлено наступне.

24 березня 2003 року ВАТ "Запорізький завод металевих конструкцій" (покупець) уклало з ТОВ "Стальний дім" (продавець) договір на поставку металопродукції № 24/03.

На виконання вимог договору ТОВ "Стальний Дім" відвантажувало металопродукцію ВАТ "Запорізький завод металевих конструкцій" протягом 2003 року, що відображено в відомостях по рахунку бухгалтерського обліку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Згідно відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 631 (субрахунок 631/5 "Розрахунки з вітчизняними постачальника за метал") заборгованість за отриману металопродукцію по договору № 24/03 від 24 березня 2003 року станом на 01 лютого 2004 року складає 1 783 627, 29 грн.

В лютому 2004 року ВАТ "Запорізький завод металевих конструкцій" сплатило за отриману металопродукцію по договору № 24/03 від 24 березня 2003 року 300 000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 50 000, 00 грн., платіжним дорученням № 4695 від 19 лютого 2004 року.

В лютому 2004 року позивачем було включено суму податку на додану вартість в розмірі 50000, 00 грн. до податкового кредиту на підставі податкової накладної № 203/1 від 19 лютого 2004 року, виписаної ТОВ "Стальний Дім".

В грудні позивачем було самостійно скориговано (зменшено) податковий кредит за лютий 2004 року на суму 50 000,00 грн. згідно розрахунку № С187/580 коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної від 19 лютого 2004 року № 203/1.

На підставі вищевикладеного, в акті перевірки було зроблено висновок про те, що в порушення підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ВАТ "Запорізький завод металевих конструкцій" зависило податковий кредит на суму авансів, сплачених підприємству ТОВ "Стальний дім" в лютому 2004 року, на 50 000, 00 грн., а в грудні 2004 року ним було самостійно виправлено (скориговано) податковий кредит без нарахування штрафних санкцій.

На підставі акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000881314/2 від 20 лютого 2006 року та податкове повідомлення – рішення № 0000881314/3 від 11 травня 2006 року, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 50000, 00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 25000, 00 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій також було встановлено, що 17 лютого 2004 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 24/03 від 24 березня 2003 року, за умовами якої продавець зобов’язується поставити, а покупець отримати та оплатити продукцію в кількості, асортименті та в строки на умовах, передбачених специфікацією № 7 від 17 лютого 2004 року, якою передбачена поставка труб на суму 1 004 028, 00 грн. на умовах попередньої оплати.

Згідно виставленого ТОВ "Стальний дім" рахунку-фактури № СФ-203/1 від 19 лютого 2004 року ВАТ "Запорізький завод металевих конструкцій" платіжним дорученням № 4695 від 19 лютого 2004 року була здійснена попередня оплата за специфікацією № 7 в сумі 300 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 50 000, 00 грн.

У зв’язку з тим, що ВАТ "Запорізький завод металевих конструкцій" не виконало у повному обсязі умови оплати, постачальник листом від 17 лютого 2004 року № 1621 запропонував зарахувати попередню оплату в рахунок сплати боргу за попередніми поставками, що було зроблено у грудні 2004 року з одночасним коригуванням (зменшенням) податкового кредиту на суму 50 000, 00 грн. та валових витрат на суму 250 000, 00 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані безпідставністю висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та неправомірністю у зв’язку з цим спірних податкових повідомлень – рішень.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сума, сплачена позивачем ТОВ "Стальний дім" платіжним дорученням № 4695 від 19 лютого 2004 року в розмірі 300000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 50 000, 00 грн., є попередньою оплатою згідно специфікації № 7 від 17 лютого 2004 року, що підтверджується платіжним дорученням № 4695 від 19 лютого 2004 року та податковою накладною № СД - 203/1 від 19 лютого 2004 року, а тому віднесення сум податку на додану вартість в розмірі 50000, 00 грн. до податкового кредиту в лютому 2004 року є таким, що відповідає вимогам підпункту 7.4.1 п. 7.4 та підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В той же час, судами попередніх інстанцій також було встановлено, що внаслідок домовленості між сторонами договору сума в розмірі 300000, 00 грн., сплачена в лютому 2004 року платіжним дорученням № 4695 від 19 лютого 2004 року, була зарахована в рахунок погашення існуючої заборгованості за отриману металопродукцію по договору № 24/03 від 24 березня 2003 року з одночасним коригуванням (зменшенням) податкового кредиту на суму 50 000, 00 грн. в грудні 2004 року.

Враховуючи те, що позивач правомірно здійснив коригування (зменшення) податкового кредиту в грудні 2004 року, оскільки в операціях з придбання металопродукції згідно договору від 24 березня 2003 року, які відбувались протягом 2003 року, сплата здійснена платіжним дорученням № 4695 від 19 лютого 2004 року та зарахована в рахунок погашення існуючої заборгованості за отриману металопродукцію по договору № 24/03 від 24 березня 2003 року є другою подією відповідно до положень підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 50000, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 25000, 00 грн. на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у зв’язку з відсутність з боку позивача заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі підлягає залишенню без задоволенню, а постанова господарського суду Запорізької області від 08 серпня 2006 року та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 10 листопада 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 08 серпня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 10 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.