Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Івано-Франківській області

на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2006 року

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2006 року

у справі № А-3/14-6/81

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до 1. Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України,

2. Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Івано-Франківській області

про визнання дій щодо проведення перевірки неправомірними та скасування рішення, -

У січні 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України, Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Івано-Франківській області про визнання дій посадових осіб державної податкової служби щодо проведення перевірки неправомірними та скасування рішення від 04 жовтня 2005 року № 000100.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2006 року позов задоволено.

Визнані дії посадових осіб державної податкової служби щодо проведення перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 неправомірними.

Скасовано рішення Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Івано-Франківській області від 04 жовтня 2005 року № 000100.

Стягнуто з Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Івано-Франківській області на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 3, 40 судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2006 року постанову господарського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2006 року частково скасовано.

Закрито провадження у справі в частині вимог про визнання неправомірними дій посадових осіб державної податкової служби щодо проведення перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

В решті постанову господарського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Івано-Франківській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2006 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, вважає що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій № 000100 від 04 жовтня 2005 року Департаментом з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України, яким до позивача згідно з абзацом тринадцятим ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 129 480, 16 грн., став акт перевірки № 094610 від 15 липня 2005 року Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Івано-Франківській області.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Івано-Франківській області не було прав на проведення перевірки позивача, а в акті перевірки, на підставі якого було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій, не встановлено факту зберігання саме позивачем алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору. При цьому суд першої інстанції посилався на те, що рішення було прийнято директором Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України без належних повноважень.

Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність у Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Івано-Франківській області прав на проведення перевірки позивача та про недоведеність відповідачем факту зберігання позивачем алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору.

В той же час, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання суду першої інстанції про відсутність у директора Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України повноважень на прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є таким, що суперечить п. 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790 (790-2003-п) , однак така мотивація, на думку суду апеляційної інстанції, не тягне за собою скасування рішення суду першої інстанції, оскільки розцінюється як неправильна підстава для скасування рішення державного органу, що оскаржується.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. - 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а в інших випадках - за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 11-2 вищезгаданого Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Враховуючи те, що доказів вручення копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 Регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Івано-Франківській області не було надано під час розгляду справи, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача повноважень на проведення перевірки позивача.

Суди попередніх інстанцій також правильно виходили з того, що актом перевірки № 094610 від 15 липня 2005 року Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Івано-Франківській області не встановлено факту зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору саме позивачем з урахуванням того, що в акті перевірки, як на доказ факту зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору, є посилання на протокол огляду місця події МГВПМ Калуської ОДПІ від 15 липня 2005 року, однак цей протокол в додатку до акту перевірки не значиться і не був представлений під час розгляду справи, а доданий до справи протокол огляду від 15 липня 2005 року був складений працівниками МГВПМ Калуської ОДПІ за результатами перевірки іншого суб'єкта господарювання ТОВ "555" і не може слугувати доказом факту зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору позивачем.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення про застосування фінансових санкцій № 000100 від 04 жовтня 2005 року, оскільки правильно виходили з того, що відповідно до п. 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790 (790-2003-п) , підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначаються зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства, а акт перевірки № 094610 від 15 липня 2005 року, на підставі якого було прийнято це рішення, не містить встановленого факту зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору позивачем.

При цьому колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції відносно того, що посилання суду першої інстанції на відсутність у директора Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України прав на прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є таким, що суперечить п. 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790 (790-2003-п) , однак це не є підставою для скасування рішення суду, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на пропуск позивачем строку звернення до суду враховуючи наступне.

Частиною другою ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем рішення про застосування фінансових санкцій в жовтні 2005 року, посилання відповідача на ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу відмови у задоволенні позову, є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Івано-Франківській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2006 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.