Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Управління Пенсійного фонду в Тарутинському районі Одеської області звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило стягнути з СВК "Яровський" заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 29167 грн. 28 коп. за період з 01.01.2005р. по 30.12.2005р.

Постановою Господарського суду Одеської області від 03.10.2006р. позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2006р. апеляційна скарга СВК "Яровський" задоволена, постанова Господарського суду Одеської області від 03.10.2006р. скасована, у задоволенні позовних вимог Управлінню Пенсійного фонду в Тарутинському районі Одеської області відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, УПФУ в Тарутинському районі Одеської області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2006р. та залишити в силі постанову Господарського суду Одеської області від 03.10.2006р.

Так, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції при винесенні постанови не враховані положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств платників фіксованого сільськогосподарського податку" від 31.05.2005р. № 2613-IV (2613-15) . А також зазначає, що пропущення строку надсилання розрахунку не звільняє від сплати зазначених платежів.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач вказує, що посилання Управління Пенсійного фонду на ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) є неправомірним, оскільки особи, віднесені до переліку осіб зазначених у вказаній нормі, в трудових відносинах з відповідачем не перебували. А абзац 5 підпункту 1 п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. (1058-15) №1058 в редакції Закону України № 2613-ІV від 31.05.2005р. (2613-15) передбачає, що виплата пільгових пенсій особам, пенсії яким призначено у відповідності з п.п. "в"-"ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 01.01.2005р. за рахунок ПФУ, а з 01.01.2005р. – за рахунок коштів держбюджету України до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств" від 23.12.2004р. № 2287-ІV (2287-15) встановлено, що з січня 2005 року платниками фіксованого сільськогосподарського податку відшкодовуються Пенсійному Фонду фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З 01.01.2004р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV (1058-15) .

Пунктом 2 Перехідних положень зазначеного Закону України визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування підприємствами витрат ПФУ на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, викладений в "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України", затвердженій постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 (z0064-04) .

Відповідно до приписів п. 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства відповідно до вимог п. 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що органом ПФУ направлено на адресу відповідача 3 розрахунки (вересень, жовтень та листопад 2005 року, після фактичної виплати пенсій). Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені розрахунки направлялись не на підставі відомостей відділів з призначення пенсій УПФ в Тарутинському районі Одеської області, а за результатами перевірки останнього, проведеної Головним управлінням ПФУ. При співставленні даних, зазначених у довідках ПФУ, повідомленнях про розрахунки сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, розрахунках ціни позову судовою колегією апеляційної інстанції виявлені розбіжності. Представник позивача не зміг надати пояснення з цього приводу.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведений припис процесуального права, викладені вище обставини справи в частині відсутності у позивача належних доказів понесення витрат на доставку та виплату пільгових пенсій працівникам підприємства, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає твердження позивача про понесення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій працівникам СВК "Яровський" не доведеними.

Крім цього, слід зазначити наступне. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств платників фіксованого сільськогосподарського податку" від 31.05.2005р. № 2613-IV (2613-15) , який набрав чинності з 01.01.2006р. внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Зокрема, абзац 5 п.п.1 п.2 викладено в такій редакції: виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення позову Управління ПФУ у Тарутинському районі Одеської області, оскільки відповідно до наведеної норми закону з 01.01.2005р. виплата пільгових пенсій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу УПФУ в Тарутинському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2006 року - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.