Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

У квітні 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" від імені якого діє Центр обслуговування споживачів і продажу послуг Кіровоградської філії звернулось з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області про визнання нечинним рішення №13 від 24.03.2006р. Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2006р., позов задоволено повністю.

Ця постанова та ухвала судів обґрунтовані посиланням на те, що в порушення п. 3.2 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, акт перевірки від 21.03.2006р. не містить посилання на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з яким здійснюються розрахунки, на яких базується обчислення суми необґрунтовано одержаної виручки, а отже рішення №13 від 24.03.2006р. про вилучення 2121 грн. 94 коп., як необґрунтовано одержаної ВАТ "Укртелеком" виручки, не ґрунтується на документах його первинного бухгалтерського обліку; оскільки ОРТПЦ не були надані, а ВАТ "Укртелеком" не були одержані документи, що підтверджують здійснення ОРТПЦ відповідної діяльності, і які є підставою для надання підприємством телефонного зв’язку послуг в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій; відповідач не підтвердив правомірність висновку про порушення позивачем порядку встановлення і застосування цін (тарифів).

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Державна інспекція з контролю за цінами в Кіровоградській області звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права відповідач ставить питання про скасування постанови Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2006р. та ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2006р. і винесення нового рішення в якому в задоволенні вимог, викладених у позовній заяві, відмовити частково.

Так, скаржник вважає, що суди не в повній мірі дослідили докази по справі, а саме документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких були нараховані суми телерадіопередавальному центру, а також наголошує, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги належний та допустимий доказ по справі, а саме лист №706-02 від 16.11.2006р., що спростовує факт отримання телеграм з повідомленням про зміни тарифів зв’язку. Скаржник також наголошує, що починаючи з 1998 року позивачу були відомі форма власності та види діяльності ОРТПЦ, а отже ВАТ "Укртелеком" умисно був порушений порядок встановлення і застосування цін.

Скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Розглянувши матеріали перевірки Центру обслуговування споживачів і продажу послуг Кіровоградської філії ВАТ "Укртелеком", керуючись ст. 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення", заступник начальника Держінспекції з контролю за цінами прийняв рішення про вилучення у ВАТ "Укртелеком" в доход державного бюджету 2121 грн. 94 коп., 4243 грн. 88 коп. штрафу і направив для виконання у 10-денний строк ЦОСПП Кіровоградської філії ВАТ "Укртелеком" та Кіровоградській філії ВАТ "Укртелеком".

Стаття 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачає, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення держаної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації.

Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів, при цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, і такий контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України, про що зазначено у ст. 13 вказаного Закону.

Положенням про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1819 від 13.12.2000р. (1819-2000-п) , організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів покладено на Державну інспекцію з контролю за цінами.

Держінспекція з контролю за цінами в Кіровоградській області є територіальним органом Держінспекції з контролю за цінами у складі Міністерства економіки України, підпорядковується їй, згідно із Положенням, затвердженим наказом Держінспекції з контролю за цінами №9 від 29.03.2001р.

Дії органів Держінспекції з контролю за цінами, що передують прийняттю рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій, порядок прийняття рішення регулює "Інструкція про порядок застосування і економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затверджена наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України № 298/519 (z1047-01) від 03.12.2001р. (далі по тексту Інструкція).

Згідно порядку, визначеному у р. 3 "Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами", підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які підписуються посадовими особами органів державного контролю за цінами, що здійснюють перевірки, і керівниками, головними (старшими) бухгалтерами суб’єктів господарювання, що перевіряються; у разі незгоди з фактами, викладеними в акті, керівник, головний (старший) бухгалтер підписують акт і можуть зробити запис про свої заперечення, одночасно надати письмові пояснення і мотивувальні документи; у разі відмови посадових осіб суб’єктів господарювання. що перевіряються, підписати акт посадові особи органів державного контролю за цінами роблять про це відмітку в акті перевірки, і цьому випадку один примірник акта передається до канцелярії перевіреного суб’єкта господарювання за вихідним номером або надсилається поштою з повідомлення про вручення.

В матеріалах справи, зокрема доповненні до позовної заяви від 29.05.2006р., є посилання на те, що відповідачем в акті без номеру від 21.03.2006р. невірно визначено суму фактичної виручки отриманої ВАТ "Укртелеком" в розрахункових періодах – з липня 2004 року по лютий 2006 роки, та невірно обчислено суму необґрунтовано одержаної виручки за посекундні розмови, яка підлягає вилученню в доход держави.

В оскаржуваних рішеннях суди зазначили, що акт перевірки від 21.03.2006р. не містить посилання на документи первинного бухгалтерського обліку.

Однак, судами не досліджено та не перевірено обґрунтованість розрахунку незаконно отриманої позивачем виручки, а відтак і обґрунтованість розрахунку штрафних санкцій.

За наявності сумніву щодо наданої інформації, суд згідно зі статтями 70, 71, 79 Кодексу адміністративного судочинства України мав можливість витребувати належні докази на підтвердження чи спростування наведених відповідачем фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення суддів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального та процесуального права, на які не було по силання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте суди попередніх інстанцій не встановили чи були дотримані строки протягом яких до господарюючого суб’єкта може бути застосована адміністративно-господарська санкція.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Оскільки суди не застосували до спірних правовідносин положення ст. 250 Господарського кодексу України, то прийняті у справі рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті із порушенням норм матеріального права, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2006р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає