Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Горбатюка С.А.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Житомирської міської ради, Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції, відділення Державного казначейства України в м. Житомирі про повернення зайво сплачених сум прибуткового податку, -

встановила:

В червні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в обгрунтування якого вказувала на те, що згідно квитанції №74 від 06.07.2001 року нею було безпідставно сплачено 1417 грн. 80 коп. прибуткового податку на рахунок Головного фінансового управління Житомирської облдержадміністрації, хоча згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) вона підлягає звільненню від його сплати.

На підставі викладеного просила стягнути з відповідачів на її користь 1417,80 грн. прибуткового податку.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2005 року, позовні вимоги ОСОБА_1. було задоволено та повернуто їй 1417,80 грн. сплаченого нею прибуткового податку.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, 31.05.2005 р. Житомирська ОДПI (нині - Державна податкова інспекція у м. Житомирі) звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просила ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2005 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Листом Верховного Суду України від 18.11.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є дружиною померлого учасника війни, що підтверджується посвідченням, виданим 24 січня 2003 року Управлінням праці та соціального захисту населення Богунської районної ради в м. Житомир і у відповідності з вимогами ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (3551-12) на неї поширюється дія цього Закону.

Згідно п.19 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.12.95 р. №488/95-ВР (488/95-ВР) ), особи, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), звільняються від сплати прибуткового податку з усіх одержуваних доходів, податку з власників транспортних засобів (не більше одного транспортного засобу), земельного податку.

Вказана правова норма ніким не скасована і є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на даний час.

Цей Закон відповідно до його преамбули та положень статті 1 визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них та спрямований на захист ветеранів війни.

Як зазначено у ч.3 ст. 2 даного Закону, нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

За таких обставин, встановивши, що на ОСОБА_1 поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який є спеціальним законом, що визначає правовий статус позивачки, суди дійшли обгрунтованого висновку про задоволення її позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень не було допущено порушень матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2005 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .