Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.I.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

при секретарі Мудрицькій Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_1. та представника відповідача Зубача П.В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 06.10.2004р. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22.06.2005р. по справі за позовом ОСОБА_1. до управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку про призначення пенсії, як науковому працівнику та стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

встановила:

У березні 2004 рокуОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку про призначення пенсії, як науковому працівнику та стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 06.10.2004р. у задоволенні позову ОСОБА_1. було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 22.06.2005р. апеляційну скаргу ОСОБА_1. було відхилено, а рішення Луцького міськрайонного суду від 06.10.2004р. залишено без змін.

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Луцького міськрайонного суду від 06.10.2004р. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22.06.2005р. скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що з 23.11.1995р. позивачу було призначено пенсію за віком. У січні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України з вимогою призначити йому наукову пенсію, але йому було відмовлено з підстав відсутності необхідного стажу для призначення даної пенсії. На думку позивача, при визначенні наукового стажу органами пенсійного фонду України безпідставно не було враховано 12 років роботи на Луцькому приладобудівному заводі на посаді провідного інженера еталонної лабораторії, інженера метрологічної служби, головного метролога заводу та 4 роки 4 місяці 20 днів роботи у Луцькому філіалі факультету довузівської підготовки державного університету "Львівська політехніка" на посадах доцента-викладача. Оскільки позивач вважає, що має право на наукову пенсію він звернувся до суду.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років.

Згідно пункту 4 Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2001р. № 1571 (1571-2001-п) , мають право на наукову пенсію, зокрема, провідні інженери лабораторій з наукового напряму діяльності організацій, підприємств, виробничих об'єднань.

Судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті рішень про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1. не було повно та всебічно з'ясовано обставини справи. Так суди першої та апеляційної інстанції не дали правової оцінки довідці Відкритого акціонерного товариства "Електротермометрія" (правонаступника - Державного підприємства Луцький приладобудівний завод) від 28.11.2003р. № 210/6, яка була видана для органів Пенсійного фонду України для зарахування до наукового стажу період роботи на підприємстві, і згідно якоїОСОБА_1 на протязі усього часу, з 1968р. по 1980 р., займався науково-технічною і науково-організаційною роботою. Судами не було досліджено стандарт підприємства "Про метрологічну службу заводу" який підтверджував науковий напрям діяльності лабораторії. Також судами не надано правової оцінки тим обставинам, що підчас оскаржуваного періоду роботиОСОБА_1 захистив кандидатську дисертацію, отримав одне свідоцтво на винахід, написав 7 наукових статей, на базі його розробок заводом було виготовлено 5 нових вимірювальних установок.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1. в частині періоду роботи у Луцькому філіалі факультету довузівської підготовки державного університету "Львівська політехніка" судами не був з'ясований статус позивача, оскільки не було визначено чи відноситься відповідальний за організацію проведення навчального процесу до посад, передбачених пунктом 3 Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2001р. № 1571 (1571-2001-п) . Також судами не було досліджено та надано правової оцінки довідці про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 18.03.1997р. № 1845, де керівником Луцької філії факультету довузівської підготовки Державного університету "Львівська політехніка" зазначено ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції обставини по справі були з'ясовані неповно, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 06.10.2004р. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22.06.2005р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку про призначення пенсії, як науковому працівнику та стягнення матеріальної і моральної шкоди - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до Луцького міськрайонного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.