Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М. I.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О. В.,

Чумаченко Т. А.,

при секретареві - Сидорович О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку касаційного провадження адміністративну справу

за позовом приватного підприємства "Регіон-сервіс" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 16 травня 2006 року та ухвалу Львівської апеляційного господарського суду від 21 червня 2006 року, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2005 року приватне підприємство "Регіон-сервіс" (далі - ПП Регіон-сервіс") звернулося до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова (далі - ДПI у Залізничному районі міста Львова) з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 26992/23-0 від 18 листопада 2005 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1148499 гривень.

В обгрунтування позовних вимог вказував, що зазначене повідомлення-рішення прийнято на підставі акту позапланової перевірки від 18 листопада 2004 року № 628/23-0 з питань взаєморозрахунків ПП Регіон-сервіс" з ПП НКФ "Фторма" у 2004-2005 роках, складеного ДПI у Залізничному районі міста Львова, яким виявлено порушення пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.5.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а саме: завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в декларації з податку на додану вартість, за березень 2005 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно не зарахував до складу податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі вартості товару, отриманого від ПП НКФ "Фторма", оскільки податкові накладні, виписані останнім на ім'я позивача, та які є підставою для нарахування податкового кредиту, відповідають вимогам, що ставляться до них Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Постановою Господарського суду Львівської області від 16 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівської апеляційного господарського суду від 21 червня 2006 року, позовні вимоги задоволено.

У поданій касаційній скарзі ДПI у Залізничному районі міста Львова, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону, доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати зазначеного податку, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У разі, якщо сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.7 статті 7 зазначеного Закону встановлюється порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом.

Підставою отримання відшкодування, згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону є лише дані податкової декларації за звітний період.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ПП Регіон-сервіс" обгрунтовано включив у травні 2004 року до податкового кредиту 1148498 гривень 70 копійок податку на додану вартість, на підставі належним чином оформлених податкових накладних з придбаних товарів, оскільки його контрагент ПП НКФ "Фторма" у травні 2004 року включив указану суму до власних податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відповідно до податкових накладних, виданих позивачу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки суди, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішили спір відповідно до норм матеріального права. В судових рішеннях повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Також колегія суддів вважає обгрунтованим зауваження судів щодо невідповідності порушень, зазначених ДПI у Залізничному районі міста Львова в акті перевірки та в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Оскільки суди під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права не порушили, суд касаційної інстанції залишає прийняті ними рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 16 травня 2006 року та ухвалу Львівської апеляційного господарського суду від 21 червня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .