Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М. І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О. В.,

Чумаченко Т. А.,

при секретареві - Сидорович О.В.,

з участю:

представника відповідача – Шевченко М.А.

(довіреність від 1 квітня 2008 року № 39-10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку касаційного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дорводбуд" до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 7 грудня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 червня 2006 року, -

У жовтні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дорводбуд" (далі – ТОВ "Дорводбуд") звернулося до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – Нікопольської ОДПІ) з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000562342/3/26809 від 12 липня 2005 року на суму 1470 гривень 33 копійки, з яких: 620 гривень 33 копійки – несплачений збір за забруднення навколишнього природного середовища та 850 гривень – штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що зазначене рішення прийнято на підставі акту комплексної планової перевірки від 9 березня 2005 року № 38/231.20233031з питань дотримання ТОВ "Дорводбуд" вимог податкового законодавства в період з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2004 року, складеного Нікопольською ОДПІ, за яким виявлено порушення пунктів 2, 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303 (303-99-п) , підпункту 2.1 пункту 2, підпункту 3.2 пункту 3, підпункту 4.1 пункту 4 та підпунктів 7.2, 7.3 пункту 7 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 року за № 544/3837 (z0544-99) , а саме: платник податку в 2004 році не нараховував та не сплачував збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Позовні вимоги мотивовані тим, що збір за забруднення навколишнього природного середовища в необхідному розмірі фактично сплачений, але не безпосередньо ТОВ "Дорводбуд", а НКП "Міськавтодор", орендодавцем автотранспорту, в рахунок орендної плати.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 7 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 червня 2006 року, позовні вимоги задоволено.

У поданій касаційній скарзі Нікопольська ОДПІ, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і відмову в задоволенні позовних вимог.

ТОВ "Дорводбуд" надав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить ухвалені у справі рішення залишити без змін, посилаючись на їх обґрунтованість та відсутність порушень судами норм матеріального та процесуального права, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися судами в процесі її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303 (303-99-п) встановлено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за викиди пересувними джерелами забруднення та обчислюється на підставі нормативів збору за ці викиди, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду.

Підставою для донарахування відповідачу збору за забруднення навколишнього природного середовища та застосування відносно нього штрафних санкцій стала та обставина, що він не звітував та особисто не перераховував до бюджету вказаний збір.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та НКП "Міськавтодор" укладено угоду про оренду автотранспорту. Наявні в матеріалах справи розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища ТОВ "Дорводбуд" та НКП "Міськавтодор" за перше півріччя 2004 року, за 9 місяців 2004 року, за 2004 рік, з відповідними відмітками про їх отримання податковою інспекцією (а. с. 67, 72, 75), рахунки, надані НКП "Міськавтодор" ТОВ "Дорводбуд" на сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища (а. с. 68, 73, 76); банківські виписки в підтвердження сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища НКП "Міськавтодор" до бюджету (а. с. 71, 74, 77); погодження та лист про залік взаємних вимог НКП "Міськавтодор" з ТОВ "Дорводбуд" (а. с. 69-70) свідчать про те, що між НКП "Міськавтодор" та ТОВ "Дорводбуд" було проведено залік взаємних вимог - НКП "Міськавтодор" сплатило за ТОВ "Дорводбуд" комунальні послуги та збір за забруднення навколишнього природного середовища, в рахунок орендної плати.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правовірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що відповідач не заперечив та не спростував факт перерахування збору за забруднення навколишнього природного середовища замість позивача НКП "Міськавтодор" – власником та орендодавцем транспортних засобів. Окрім того, жодним з нормативних актів, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, порядок та умови справляння збору не ставляться в залежність від права власності чи права користування на пересувні джерела забруднення, а також не встановлюють зобов’язання безпосередньої оплати вказаного збору до бюджету або заборони його оплати через іншого суб’єкта підприємницької діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, вважає його правильним та обгрунтованим, оскільки суди, вирішуючи наявний у справі спір, в повному обсязі встановили обставини справи, права та обов’язки сторін, перевірили їх доводи, яким дали належну правову оцінку й прийняли рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів обґрунтовані та підтверджені наявними у справі доказами.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушено норми процесуального права, а тому, за правилом частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення залишає без змін.-

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 7 грудня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 червня 2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.