Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.І.(доповідач),

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

Сороки М.О.,

Горбатюка С.А.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання незаконними рішень та зобов'язання вчинити дії, -

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому після уточнення своїх вимог просила визнати недійсними рішення Гнідинської сільської ради від 30.09.2005р. в частині закриття заїзду до належного їй будинку та від 06.01.2006р., яким зменшено розмір належної їй земельної ділянки до 0,219 га.

Крім того, просила зобов'язати відповідача виділити їй на місцевості 0,26 га. земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов'язати відновити втрачене рішення про зміну попередньому власнику будинку ОСОБА_2 в'їзду до будинку з вул. Леніна на вул. Нова.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 червня 2006 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Відповідач в запереченнях на цю касаційну скаргу посилається на необґрунтованість викладених в скарзі доводів і просить відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судами при розгляді даної справи було повно і всебічно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку та у відповідності із вимогами матеріального і процесуального права вирішено цей спір.

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Як було встановлено судами, ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 24.01.2005р. придбала житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішеннями Гнідинської сільської ради від 09.03.2005р. № 262-XVIII-IV та № 265-XVIII-IV позивачці передано в користування і наданий дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки розміром 0,26 га для обслуговування вказаного житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Гнідинської сільської ради від 06.01.2006р. № 437-ХХVІ-ІV внесено зміни до рішення ради від 09.03.2005р. № 262-XVIII-IV "Про передачу в користування земельних ділянок згідно прийняття спадщини, оформлення договору дарування та купівлі-продажу житлових будинків" та до рішення ради від 09.03.2005р. № 265-XVIII-IV "Про надання дозволу на складання технічної документації по виготовленню Державного акта на право власності на земельну ділянку", а саме розмір земельної ділянки позивачки зменшено до 0,219 га.

Крім того, рішенням Гнідинської сільської ради від 30.09.2005р № 372/1- ХХVІ-ІV закрито заїзд до будинку Рудковської О.М. через територію сільської ради з вул. Нова.

Приймаючи рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що відповідач діяв у спосіб та у межах повноважень, наданих йому законодавством України.

З матеріалів справи видно, що оскаржене рішення Гнідинської сільської ради від 06.01.2006р. № 437-ХХVІ-ІV прийнято в зв'язку із виявленою при виготовленні технічної документації помилкою у визначенні площі земельної ділянки, яка надана у користування позиваці.

Рішення ж Гнідинської сільської ради від 30.09.2005р № 372/1- ХХVІ-ІV мотивовано тим, що позивачка влаштувала заїзд до свого будинку через обслуговуючу територію сільської ради, крім того, згідно будівельного паспорту від 25.12.1990 року № 196, виданого попередній власниці будинку, заїзд до нього передбачений з вул. Леніна. Жодних рішень відповідних органів, які встановлювали заїзд до будинку з вул. Нова чи зміни його юридичної адреси, не приймалось.

Внесення змін до вже прийнятих рішень сільської ради та вирішення питання щодо закриття проїзду до будинку в силу Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) належить до виключних повноважень органів місцевого самоврядування.

За таких обставин судами зроблено правильний висновок щодо відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено не було.

За правилами ч.3 ст. - 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 червня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.