Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Шипуліної Т.М.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не викликались;

відповідача: не викликались

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

на постанову Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2006р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2006р.

у справі №11/148а

за позовом Приватного підприємства "Агропродопт"

до Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

про визнання недійсним рішення

Приватне підприємство "Агропродопт" (далі по тексту – позивач, ПП "Агропродопт") звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі по тексту – відповідач, Прилуцька ОДПІ) про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.2006р. №0007082200/0/739.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2006р. у справі №11/48а (суддя Бобров Ю.М.), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2006р. (головуючий суддя – Коваленко В.М., судді Вербицька О.В., Дзюбко П.О.), позовні вимоги задоволено; визнано недійсним рішення Прилуцької ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.2006р. №0007082200/0/739.

Прилуцька ОДПІ, не погоджуючись з постановою Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2006р. та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2006р. у справі №11/48а, подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Прилуцької ОДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є правомірність нарахування позивачу штрафних санкцій за період з 14.10.2005р. по 10.01.2006р. на підставі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у зв’язку з порушенням термінів надходження валютної виручки.

Відповідно до ч. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Поряд з цим, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено, що у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями

1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується, а відповідно до ч. 4 ст. 4 цього Закону у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Судами передніх інстанцій встановлено, що 14.10.2005р. позивач звернувся до Міжнародного арбітражу з позовом до свого контрагента про стягнення суми заборгованості, а 28.10.2005р. судом було прийнято рішення про стягнення вартості поставленого товару на користь позивача.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для нарахування позивачу пені за порушення термінів, передбачених ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2006р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2006р. у справі №11/148а не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2006р. у справі №11/148а залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2006р. у справі №11/148а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.